Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 176

176
Н аливаикова віра
московського царя. Вони також обіцяли просити царя прийняти
у своє підданство козаків. Не можна відкидати, що Копинський
був присутній на раді Hepet стрових козаків, яка скинула з геть­
манства поміркованого гетьмана Івана Кулагу-Петражицького
та обрана на його місце кандидата від черні - Андрія Гавриловича
(Діденка). Чутки, які сягали в той час Варшави та Москви, прямо
пов’язували справу унії з усуненням Кулаги-Петражицького. Як
і у випадку з усуненням навесні 1630 року попереднього помірко­
ваного гетьмана - Григорія Чорного, Кулагу-Петражицького та
його прихильників зі старшини було звинувачено (принаймні
так це сприймали рядові козаки) у зраді правос іав’я та підтримці
унії82. Готовність козаків розглядати свій внутрішній конфлікт
у релігійному світлі свідчила про потенційну загрозу Речі Поспо­
литій, яка походила від козацтва в разі незаспокоєння «грецької
релігії». На це ж вказували чутки про агітацію серед козаків лідера
литовських протестантів, князя Криштофа Радзивіла83.
Козацькі повстання
Протягом 20-х і 30-х років XVII століття право­
слав’я дедалі активніше надавало козакам легітимацію в їхній
агресивній поставі щодо уряду на волості, і зокрема в Кш ві. Хоча
козацтво часом забувало про захист релігії у своїх петиціях до
Варшави, однак воно завжди було готове вжити силу проти ка­
толиків та уніятів на Подніпров’ї. Про небезпеку поєднання ко­
зацької сили та релігійної опозиції говорив на сеймі 1623 року
42 Див. оповідання нунція про обговорення релігійного питання на ко­
зацькій раді та усунення Кулаги в кн.: Theiner, ed., Vetera Monumenta Polonia
etLithuania, (Roma, 1860— 1864 1 , vol. 3 .-P . 397; Welykyj, ed., Litterae N unciorum,
5: 112- 113. Оповіді про цю раду козаків, які перетинали московський
кордоніякихдопитуваларосійськавлададив.вкн.:ЗУ Р,Т.1. -Г 124-25,
127-29. Огляд цих чуток подає Грушевський, Історія України-Руси,
Т .8 .Ч . 1. -С. 152-55.
8,3 Про агітаційні заходи Радзивіла було, очевидно, добре знали в укра­
їнському суспільстві, оскільки схожу інформацію зафіксовано як у поль­
ських, так і в російських джерелах. Див.: Theiner, ed., Vetera Monumenta,
vol. 3. P. 397; Velykyj, A. ed., Litterae Nuntiorum Apostolicorum Historiam
Ucrainae illustrantes. Vol. 5. P.l 12- 113; ВУР, T. 1. C. 124-125, 127-129.