Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 172

172 Н аливайкова віра
на соборі більшости її депутатів, а також постійного тиску з боку козаків, собор вирішили розпустити, пославшись на неприбуття шляхти. Але зрив собору був не меншою мірою результатом дій козаків. Різницю в тактиці шляхти та козаччини чітко сформулював один козак у репліці до королівського представника на соборі Адама Кисіля: « Не гучи, чяше! Посли тебе просять, а гультяї п’ яні лають та грозять!» 73.
Козацтво, а надто його найбільш войовнича частина, не готове було випустити православну церкву зі своїх рук та відпустити її у сферу вливу короля та уряду. До певного часу в цій боротьбі за контроль над церковною політикою і збереження православ’ я як опозиційної ідеології, спрямованої проти королівської влади, козаки виявилися успішнішими, ніж князь Острозький та його прибічники у берестейську добу. Козацтво, яке на початку 20-х років XVII століття забезпечило висвячення нової православної іі рархії та фактичне відродження православної київської митрополії, продемонструвавши свою готовність вдатися до насильства щодо уряду та прибічників унії, тепер готове було застосувати силу й щодо немилих йому владик всередині відновленої православної церкви. Певною мірою коло замкнулося. Козацьку готовність вдатися до насильства було досить виразно сформульовано у зверненні козацького ватажка до Мелетія Смотрицького під час собору 1628 року: « ми цю святиню [ київську митрополію ] здобули нашою кров’ ю, також нашою кров’ ю готові її зкріпити, або кров’ ю тих, хто б її зневажав і від неї відступав » 74.
Смерть митрополита Нова Борецького навесні 1631 року дозволила козаччині вповні відновити свій контроль над київською митрополією. Попри спротив Петра Могили та інших « угодовців », козаки обрали й посадили на київську митрополію власного кандидата- єпископа Ісаю Копинського. Пошук компромісів з унією, що розпочався за часів Борецького, було, отже, припинено, а козаччина знову стала вірним союзником і захисником православної ієрархії на польських сеймах. На останньому сеймі за життя Сиґізмунда( березень-квітень 1632 року) козацтво про-
7 Цит за: Грушевський, Історія України-Рисм, Т. 8, ч. 1.- С. 93. 7 / Див. « Протестацію » Смотрицького в кн.: Голубев, Киевскиймитрополит Петр Могила, Т. 1, прил.- С 333.