Борш < а віру 163
зібрати та залучити козацтво на свій бік, а як його позбутися й розігнати якнайшвидше, оскільки Річ Посполита не мата грошей, щоб розплатитися за козацьку службу^.
Хотинські петиції стали поважною, аіе тимчасовою поразкою Борецького в його боротьбі за вп лив на козаччину. Піс ля Хотина, коли більшість козацьких вимог так і не було задоволено, козаччина повернулася на Подніпров’ я ображена на уряд і короля та дуже прихильна до пропаганди православних ієрархів. Вже в лютому 1622 року до короля було відряджено нове козацьке посольство, в інструкції якому релігійну справу було представлено якнайширше: козаки вимагали скасування унії та говорили про заспокой ння « грецької віри > не тільки щодо козаків, а й щодо
Bcit і Русі "'. Це була пряма відповідь на спробу обмеження релігійної справи лише до козацтва у королівській інструкції після Хотина. Отже, вплив Борецького на козацтво було відновлено, а сама козаччина прийняла на себе роль православного тарану на наступних сеймах.
Перед сеймом 1623 року під Києвом відбулася велика козацька рада, на якій козаччина підтвердила раніше задекларовану готовність боротися за ліквідацію, унії. Інструкція козацьким послам на сейм, загалом, повторювала пункти козацької петиції з-під Хотина, але близькість і впливи київського духівництва позначилися тут у тому, що релігійне питання знову було висунуто на перший план, і крім програми-максимум щодо знесення унії, тут також ішлося про скасування королівських універсалів
2 Див.: Грушеві ький, Історія України-Руси, Т 7. С. 484.
Див.: гам само. С. 487. У 1622 році відносини між новою ієрархіє ю та козаччиною увійшли в стадію певної ирчизначеног^и. Виїляда, що і Борецький, і Смотрицький намагалися дотримуватися рекомендацій королівського листа з 24 березня 1622 року, де коро ть погоджувався прийняти їх на таких умовах: < Вони ж маються у цей чаг поводитися спокійно і слушно, не даючи жодних приводів ту оказій для бунту і якихось заворушень...»( Юрій Мицик, « З НОВИХ документів ДО lL TO pil міжконфесійних відносин у XVII- XVIII ст.», додатки. 4 ° 1. С. 1J8). Мабуть, саме на це посилався Мелетій Гмотрицький у листі до Андрія Мужиловського, де пояснював свою та митрополитову відсутність на козацьілй раді v травні 1622 року( на місцс померлого Сагайдачного гетьманом обрали канди лата черні Олифг ра Голуба) у такии спосіб: « Я з митрополитом не їздили ча військову раду, бо мали чимало порад щоб ми не викликали скоєння якихось бунтів, бо наші відступники і без приводу звикли нас оббріхувати »( там само, № 2. С. 139).