158 Н аливаикова віра
полковники, а це навряд чи було можливо без схва лення гетьмана і всього Війська Запорозького.
Якщо козаки взяли під свою опіку справу висвяти нової ієрархії після того, як дізналися про Цецорську поразку й припустили, що за умов військової небезпеки уряд пробачить їм будь-що, то вони не помилилися. Річ Посполита справді була тоді перелякана й розгублена. Нова війна з Туреччиною була неминуча, і король негайно потребував козацького війська, щоб зупинити турецьку армію на кордонах Речі Посполитої. По козацьку підтримку з Варшави посилали вже восени 1620 року, але гетьман Бородавка відмовився тоді мобілізувати козацьке військо, посилаючись на те, що запізно дістав королівського л иста та вказуючи на незручність воєнного походу взимку. Король намагався не робити через це конфлікту з козаччиною та діяти дипломатично42. Для впливу на козацтво намагалися навіть використати патріярха Теофана, якого пізніше звинуватили у шпигунстві на користь султана. Від патріярха вимагали благословити козаків на війну з Туреччиною, що він і зробив перед своїм від’ їздом з України. Коли до Варшави дійшли чутки про висвяту нової ієрархії, то й тоді король видав універсали тільки проти патріярха та нових владик, забороняючи допускати їх на їхні нові владицтва. Козаки ж наразі, принаймні формально, перебували « поза підозрами » 1 '! їх намагалася не зачіпати не тільки королівська влада, але навіть запальні уніятські полемісти.
Натомість православна сторона вповні використовувала козацьку підтримку задля легітимації нової православної it рархії.
42 У гвогму листі з 7( 17) березня 1621 p o K v Бородавка писав, що королівського листа принесли на Запоріжжя чигиринські селяни вже під чаг посту разом з іншим листом, який п о в ід о м л я в про Цецорську катастрофу. Якщо під постом розуміти Пилипівку, що розпочинаються після дня святого Пилипа 14( 24) листопада, то Бородавка тут, звісно, хитрував. Про Цецорську поразку козацтво на вологи знало вже в жовтні, коли Поча новський передав патріярха Теофана на руки полковника Кизима, і навряд чи зволікало поінформувати про це Запоріжжя. Див. Мицик, « Два листи гетьмана Нероди( Бородавки)».- С. 438-439. 4 ' Chodynicki, Koscioł Prawosławny. ■S. 432 434. Офіційна кореспонденція польської влади щодо діяльности патріярха Теофана збереглася у справі: « Дело о восстановленииправославною западно-русскойиерархии », РГИА, фонд 823, дело 1, л. 1-59.