Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 157

Борці за віри
157
польного гетьмана Криштофа Радзивіла (Кшиштофа Радивіла;,
де зазначав, що «узявши Бога в поміч, усе військо, мабуть, схоче
виступити проти тих орадників та перекинчиків (zbieg) уніятів^ ■0.
I Іавіть «Протестація" Борецького, хоча й наготошус на ролі, яку
відіграв Сагайдачний у справі висвяти нової к рархії, водночас
зазначає, що він це робив за наказом усього Війська Запоро­
зького1 1. Згадка протестації про те. що королівський аіент Щес-
ний Почановський передав Теофана у Білій Церкві під опіку
козацького по іковника Богдана Кизима, також засвідчує що
протекцію патріярхові надавав не тільки < "агайдачний, але й інші
Мицик, «Два л и с и гетьмана Нероди (Бородавки)». - С. 440. Лиг
Бородавки датовано 28 квітня (8 травня і 1621 року, і це означав, що його
зустріч з Борецьким Відбулася раніше. Ч лени віленгького братства,
очевидно, інформували козаків про взасмини мі к православними та
уніятами т Білорусі. Одного братчика навіть звинуватили в тому, що він
відвідував козаків і намагався переконати не прш цнуватися до війська
Pf чі Посполитої, доки король не визнає нову православну ієрархію. Див.
лист Станіслава Ростовича з 16 квітня 1621 року в публікації Юрія Мицика
«Кілька документів до історії козацько-татарського союзу 1625 року га
православної церкви в Україні», Рукописна та книжкова ьпадшина України,
вип. 4 (Київ, 1998). - С 139-146, тут додаток № 1. - С 143.
II Див.: Жукович, «Протестация». - С. 142. Те саме стверджу* Касіян
Сакович у гчоїх «Віршах», додаючи, однак, повну вигадку про дозвіл коро­
ля на цю акцію: «Чинячи то за його королевської ми ’юсті позволеннєм І
тиж Войська Запорозького повеленні м». Сакович підтверджуй також
інформацію густинського літописця про участь Сагайдачного в нарадах
щодо висвячення нових ( пископів: «Которого (Теофана) тот гетьман
войськом наведивпш в Кис зі і поклон м,г достойний оддавши ' 3 праї о-
славними лочав раду в том чинити, Ж еби могли пастирем православних
міти... » (Касіян Сакович, «Вірші», в кн. Українська література X V II ст.
- С. 231). Інші джерела наголошують переважно на тій ролі, яг.у відіграв
Сагайдачний на завершальному етапі подорожі Теофана - супроводжуючи
патріярха до молдавського кордону. У липні 1621 ро* т Андрій Мужи-
ловський писав до зверхника литпв :ьких протестантів Кшиштофа Радзи-
віла, що Сагайдачний, «завдав смертельної рани (унії), коли грусалим-
ського патріярха з багатими дарами відпровадив», (див. публікацію листа
у статті Юрія Мицика, «Із листування». С 322, 324). У березні 1621
року Сагайдачний написав королі ві листа, в якому, посилаючись на
заслуги козаків, просивнадати свободи «грецькійрслігії». ^див.. Chodynicki,
Koscioł Prawosławny. С. 435).