Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode

Борці ja віру Теофан покинув Київ і мав прямувати до Кам'янця-Подільські >- го, а звідти - до молдавського кордону. Тільки непередбачувані події зупинили дальшу подорож Теофана і дозволили йому по вернутися до Кис ва: до Білої Церкви наспіли новини про невдалу Цецорську битву, й Почановський мусив залишити патріярха в Білій Церкві під опікою козацького полковника Богдана Кизима, а сам поспішив до короля31. Отже, Теофан з ескортом козаків повернувся до Кие ва, де від булися висвяти митрополита га перших православних єпис копів32. Теофан, мабуть, не хотів робити висвячення, боючись 31 Тексі цієї найповніш ої та найвідомішої протестації православних ієрархів опублікував Платон Жукович, «Протестация митропо іита Нова Борецкого и друг лх русских иерархов, і_остлвленная 28 апреля 1621 года», Статьи по сшеяноведению, 3 (1910): 135 153; тут С. 141. 32 Літопис Гугтинського монастиря було опубліковано в ЧОИДР (1848): кн. 8, Материаль. отечественньїе. -■ С. 1 38. Інтерпретацію подій подано в кн.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 7. - С 434-437; Chodynicki, Koscioł Prawosławny. - S. 427—430. У літописі Густинського монастиря < тверджуї ться, що висвята ієрархії відбулася «со советом многих и благочестивих панов шляхецкого рода и всех посполитих хригтиан, а наіпаче же гетмана войска Запорожского Петра Сагайдачного». Літописець говорячи про присутніх на нарадах, перераховуй усі важливіші регіони України та додає Велике князівство Литовське. Грушевський називаї ці наради «українським національним конгресом», але ймовірніше, тут іш логя про спробу літописця легіти мізувати заднім числом висвяту в Києві, скажімо, перемишльського і пис- копа, якого, згідно з традицією, сперше мала б обрати перемишльська шляхта. Як писав згодом, мабуть ці лком правдиво, ксьондз Оборніцький, свідок козацької ради в Сухій Дібоові (червень 1621 року), Ізекиїла К урцевича, ігум ена козацького Т рахтем и рівсь^ого м онастиря, на єпископство обрали козаки. При цьому як відомо, його було призначено на володимирську катедру (Грушевський, Рторія України-Руси, Т. 7. - С. 434 -435, 459). З огляду на пізніші звинувачення нової іі рархії в нелетїтимності черьз те, що нових єпископів не обирала ш ляхта й не номінував король, згадки і Густинського літописця, і Смотрицького про наради перед висвяченням були також спробами зобразити нову ієрархію легітимною хоча б з погляду дотримання шляхетської традиції обрання єпископів. Про «всеруське» обрання нових єписк іпів згаду' в лист, до князя Криштофа Радзивіла з й травня 1621 рою' і митрополит Борецький зазначивши, що патріярх висвятив «на митрополію і владицтва осіб, обраних усією Руссю і йому рекомендованих.; (Лист опублікував Юрій Мицик в статті < Із листування українських письменників-полемістів 1621

Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 153