152 Наливаикова віра
Церкву Трахтемирів, Межигір’ я) та приймав делегації братств з усісї Руси, яким щедро роздавав ставропігійні грамоти28.
До певного часу діяльність Теофана не різнилася від поведінки інших східних ієрархів, які, здебільшого, збирати в Україні « милостині » та продавали ставропігійні грамоти2- ' Однак із часом ситуація змінилася. Як колись у випадку з Єремією, місцеві православні почали вимагати від Теофана надати їм допомогу в упорядкуванні місцевих церковних справ. 13 серпня 1620 року Теофан звернувся до вірян у Короні та Великому князівстві Литовському із закликом обрати собі єпископа. Висвята, однак, навряд чи входила в первинні плани патріярха30. У жовтні під наглядом королівського коморника Щесного Почановського
28 Див.: Грушевський, Історія України-Руї u, Т. 7.- С. 433-434.; Chodynicki, Koscioł Prawosławny.- S. 419— 427. Підозри польських кіл і плани арешту патріярха представлено в листі Станіслава Жолксвського до Томаша Замойгького з 23 липня 1620 року. Див. публікацію в кн.: Голубев, Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники, Т. 1, прил.- С. 260-261. 2 ° Думка Казімєжа Ходиніцького, ніби Теофан свідомо намагався здобути прихильність братств як головних осередків боротьби проти унії і а поволі готував висвячення ієрархії, не відповідає свідченням джерел, які говорять про вимушений з боку Теофана характер висвячення, і загальній практиці поведінки східних ієрархів в українських землях( Chodynicki, Koscioł Prawosławny.- S. 425-26). 30 Повідомлення густинського літописця та Мететія Смотрицького про наради в справі висвячення, на які посилається Грушевський( Історія України-Руси, Т. 7.- С. 435- 436), на жаль, не дають чіткого уявтення про те, чи планували висвятити нового єпископа відразу в Кие ві, чи пізніше, піс тя від’ їзду патріярха з Руси. Зг дно з літописом Густинського монастиря, « Святійший патріярх воьбраняшеся ім того, бояху бо ся кра. тя і тяхов, таже святійшого патріярху взяша на рамена і опеку свою благочестівоє войско, гєтман, глаголемий Петр Сагайдачний »( див.: Голубев, Киевский митрополит Петр Могила, Т. 1, прил.- С. 258-59). Лист з 13 вересня, який в історіографії часом трактують як свідчення готовности патріярха висвятити православного єпископа, насправді не конкретизував намірів патріярха висвятити єпископа саме під час свого перебування в Україні. У тексті патріяршого послання, зокрема, йшлося: « да изберете себе єпископа, апостолом и тавильї узакон^нного ». Патріярх закликав вірних зробити це, « повелений а запрещений мира не боящеся, акожечекогдародителиеМоисеевьіне бояше- япоаєления Фараоно, а »( див. пуб тікацію листавкн.: Г олу бі в, Киевский митрополит Петр Могила, Т. 1, прил- С. 257).