Борці за віру 151
дження ідеї єпископських висвят. Грушевський солідаризувався з аргументами самих нововисвячених ієрархів, які в протестації 1621 року зазначали, що козаки f давніми прихильниками православної церкви та сприяли висвяченню з власної ініціятиви, а не за намовою духовних осіб. Ідеї Куліша намагався розвинути в 30-х роках XX століття польський дослідник Казімі ж Ходиніцький, але його дослідження, як і Кулішеві праці, спиралися майже на самі лише припущення, так само як їхня екстраполяція релігійних і політичних впливів і значення Москви у XIX XX століттях на події перших десятиліть XVII століття. Куліш і Ходиніцький розглядали козаків насамперед як розбійників, що були нездатні та незацікавлені втручатися до високої церковної політики27.
Що ж сталося в Україні восени 1620 року, та якою була роль козаччини в тих подіях? Історія висвячення нової православної ієрархії пов’ язана з перебуванням на території України е русалимського патріярха Теофана. 1618 року він через Кримське ханство прибув до Московії, де наступного року висвятив нового московського патріярха, батька царя Михаїла- Філарета( Романова). На початку лютого 1620 року він ще був у Москві, де тоді перебувало козацьке посольство, але про будь-які контакти між Теофаном і козаками саме в той час нічого достеменно не відомо. У березні того самого року Теофан на шляху з Москви прибув в Україну, де в Києві його прихистили київські братчики та ченці Печерської лаври. Польський уряд підозрював у патріярхові турецького шпигуна та московського аґента, а патріярх, який, очевидно, боявся арешту, тримавс я самих лише контрольованих козаччиною теренів. Він відвідував сусідні до Ки < ва міста( Білу
11 Полеміку Грушевського " Кулішем див. у кн.: Грушевський, Історія України-Руси, Т. 7.- С. 491- 492. На думку Казім(. ка Ходиніцького, план висвяти було підготовлено в Москві. Дослідник робить це припущення на підставі непрямих свідчень, посилаючи * ь на добоі вза < мини між Теофаном і московським патріярхом Філаретом, і на факт збігу перебування Теофана та козацької делегації в Москві в лютому 1620 року. Якщо серйозно трактувати цей останній( в його викладі перший і, мабуть, найважливіший ') аргумент, треба було би припустити, що козаки від самого початку були важливим складником цілого плану, але Ходиніцький цього не робить і надає козакам тільки роль ескорту патріярха( Chodynicki, Koscioł Prawosławny.- S. 430-431).