154 ІІаливайкова віра
польської в іадп, але прохачі, і насамперед козацтво, наполягали на своєму. Знані сьогодні джерела наголошують на особливій ролі козаччини в переговорах з патріярхом. Є підстави вважати, що козаки навіть вдалися до своєрідного шантажу. У протестації Нова Борецького ці аргументи « людей рицарських > передано в такий спосіб: « Не був би патріярхом, не був би добрим пастирем, не був би намісником Христа і апостолів, якщо б не посвятила твоя святість народові руському митрополита і < пископів, особливо, коли знайшов нас гнаними і без пастирів, і ми навіть боїмося( говорили), щоб за цей спротив( by cię snac) не вбив тебе на дорозі ци ї подорожі во ім’ я Христа який лютий звір » 3!. Якби патріярх залишився без козацької протекції, про яку говорить « Протестація », він легко міг би стати татарською здобиччю під час подорожі до Молдавії. Патріярх мусив обирати і зробив свій вибір на користь козаків.
У Кгк ві Теофан висвятив на митрополита колишнього ректора братської школи Нова Борецького, на єпископів тодішнього ректора цієї школи Мелетія Смотрицького, ігумена київського Братського монастиря Ісаю Копинського, у Трахтемирові-
1624 років », ЗНТШ. Т. 225( Львів, 1993).- С. 318). Іншою важливою справою, що стосувалася питання легітимності нововисвяченої ієрархії, було оскарження урядом та уніятами права патріярха Теофана висвячувати єпископів поза межами канонічної території єрусалимського патріярхату. Православні постійно наголошували на тому, що Теофан мав відповідні повноваження від Константинополя, а Борецький у недатованій точніше протестації з 1621 року, хоча й писав про константинопольського патріярха як « пастиря усієї Русі », також розвивав ідею про спільну юрисдикцію східних патріярхів над Руссю. В протестації, зокрема, відзначалося: « Теофан, Єрусалимський патріярх, один із всесвітніх пастирів і вчителів цієї Русі, котрий зі своїми колегами, трьома патріярхами, від давніх часів духовну зверхність і владу над цим народом, як своїми овечками, мав і має »( цей варіант « Протестації » опублікував Юрій Мицик, « Із листування ».- С. 328). 33 Жукович, « Протестация митрополита Иова Ьорецкого ». С. 146( переклад сучасною українською мовою наш). Про участь козаків, і, зокрема, Сагайдачного, в переговорах із патріярхом v Києві згадують « Вірші » Саковича( Українська література XVII століття. Синкретична писемність. Поезія. Драматургія. Белетристика. [ Київ, 1987 ]- Г „ 231), але так само як і « Протестація » Борецького, вони не визначають часу козацьких нарад із патріярхом.