Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 140

140
Н аливайкова віра
невірних» у вустах козацького ватажка мала надати теґітимність
козацькій прикордонній «сваволі» в очах керівних кіл держави.
Крім того, вживання такої фразеології відповідало головним
напрямкам нового ідеологічного міту, який формувався на той час
у Речі Посполитій - міту польсько-литовської держави як «перед-
мур’я» (antemurale) християнської Европи. У другій половині XVI
століття цей міт був досить толерантним та «інклюзивним», коли
йш. югя про залучення протестантів і православних до спільного
фронту боротьби проти турецької загрози7.
Отож, до кінця XVI століття козацьку належність до христи­
янського світу задекларувало саме козацтво, а західне християн­
ство визнало в контексті, спільної боротьби проти османської та
мусульманської загрози. Проте позиція козаччини у справі
поділу християнства на С хід і Захід, католицизм і православ’я, а
надто її ставлення до спершу гіпотетичної, а згодом реальної унії
церков, залишалося великим невідомим, тоді як релігійний
конфлікт в Україні загогтрювався.
Я к козаки православними стали
Наскільки важливим був релігійний елемент у
перших козацьких повстаннях під проводом Криштофа Ко^ин-
ського та Северина Наливайка, що прокотилися Україною на­
прикінці XVI століття? Українські літописці XVIII століття, а
також анонімний автор популярної в XIX столітті «Історії Русів»,
одностайно наполягали на ролі релігії (а саме - православ’я) як
однієї з рушійних сил обох повстань. Таку інтерпретацію ко­
зацьких літописців спростували й відкинули представники мо­
7 Про формування та пошир< ння цього міту в Речі Посполитій XVI -
першої половини XVII століття див.: Janusz Tazbir, Polskie Przedmurze
Chrz.escijanskiei Europy. Mity a rzeczywistość historyczna ("Warszawa, 1QR7). - S. 15-
74. Цікавий поіляд на Пгманів як найбільших ворогів ьдногти західного
та східного християнства, можна знайти в листі польського діяча контрре­
формації Станіслава Гозія до Станіслава Оріховського Захищ аючи
слушність ухвал Тридентського собору, Гозій твердив, що на цьому соболі
Рим репрезентував увесь християнський світ, оскільки єдність христи­
янства було офіційно проголошено на Флорентійському соборі (1439).
Лише через турків цю єдність було згодом розірвано (Н БУ ім. Стефаника,
«Осолінеум», № 168, арк. 188 190 V