Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 119

Релігійна криза
1ІУ
Розділена церква
Д ія київської иравос давної митрополії перші два
десятиліття після укладення Берестейської унії можна охарак­
теризувати як період виживання. Як і слід було сподіватися, у
релігійному конфлікті король підтримав уніятів. У грудні 1596
року королівський універсал визнав ухвали Берестейського
собору й практично поставив поза законом православну церкву,
яка не була в унії з Римом. Король відмовився визнати повнова­
ження ї ї лідерів - єпископів Гедеона Балабана та Михаї та Копис-
тенського і навіть саме існування ц ії :ї церкви.
Королівська адміністрація надавала унії потужну підримку
ще з 1594 року, відколи православні єпископи вперше звернулися
до влади у справі церковної унії. Сиґізмунд III, вихованець
єзуїтів, був особисто відданий цій справі та надавав підтримку
уніятській церкві аж до своєї смерти 1632 року. Крім особистих
переконань і симпатій короля, королівську підтримку щодо унії
можна пояснити поширенням контрреформаційних тенденцій
в Речі Посполитій і тісною співпрацею уряду з оновленою като­
лицькою церквою в боротьбі проти протестантських і православ­
них дисидентів. Культурній гомогенізації (полонізації, якщо
говорити в етнічних категоріях) керівних еліт Речі Посполитої
в руських воєводствах сприяли і протестантська, і католицька
церкви, а унія, поза сумнівом, мала на меті посилити другу. На­
справді результат був протилежним, оскільки унія не лише збли­
зила православних із протестантами, але й поставила під загрозу
всі зусилля гомогенізувати еліту Речі Посполитої.
Зіткнувшись із королівською ворожістю, саме українська
шляхта стала основним джерелом підтримки переслідуваного
православ’я, а паоламечтські д е б а т и в с р й м і о с н о в н и м з а с о б о м
ВИСЛОВИТИ опозицію до унії. Перший сейм піс тя Берестейської
унії відбувся в лютому 1597 року у Варшаві. На шляхетських
сеймиках, які йому передували, православна шляхта висловила
рішучі протести проти ухвал уніятського собору в Бересті, а
віденське та львівське братства відрядили своїх представників
на сейм. І Іа самому сеймі православні спробували, не без успіху,
здобути підтримку делегатів-протестантів, але в цілому резуль­
тати були несприятливі для їхньої справи Під тиском королів-