118 Н аливаикова віра
вання церковного життя згідно з вимогами контрреформації були для таких людей особистою загрозою. По-треті, ченці були хранителями догматів православної віри, противниками будьяких зовнішніх впливів та модернізації( така позиція вповні проявилася у творах найбільш знаного серед охоронців чистоти православ ' я, ченця Івана Вишенського), а отже, пристрасно виступали проти « псування » їхньої віри з боку Риму.
Також активну участь у православному соборі в Бересті взяли представники православної шляхти, які досить категорично засудили унію. Зваживши на те, що, зрештою, на території Речі Посполитої зберігся патронат, роль шляхти у протистоянні між православними та католиками була досить важлива, оскільки часто-густо саме шляхтич-власник міста або села вирішував, яка церква існуватиме на його території. Отже, ставлення шляхти було вирішальним у питанні швидкости та масштабу поширення унії. Істотна кількість делегатів на православному соборі були представниками православної шляхти Польського королівства, тобто українських земель Речі Посполитої. Водночас представництво шляхти Великого князівства Литовського було досить незначним. Цілком ясно, що це годі пояснити самим лише великим впливом Острозьких в Україні, оскільки в Білорусі також були православні магнати та маґнати-кальвіністи, налаштовані проти унії. Очевидно, руська шляхта Великого князівства Литовського втрачала свою релігійну ідентичність дещо швидше за руську шляхту коронних земель. Характерно, що всі три монастирі, представлені на унійному соборі, були також розташовані на території Білорусі41.
41 Про склад учасників православного собору в Бересті див.. Welykyi, ed., Documenta Unionis Berestensis.- P. 337- 338, 367. Аналіз цих даних див. у праці: Beńkowski, « Organizacja Kościoła Wschodniego w Polsce ».- S. 838-841. Звісно, підтримка православ’ я з боку української шляхти була зовсім не одностайна. Навіть на батьківщині Острозького, Волині, існувала впливова група шляхтичів, які підтримали унію. Див.. Михайло Довбищенко, « Уніатський нобілітет Волині першої половини XVII ст.( Погляд на проблему з позиції нових методологічних підходів)», Просемхнарій: медієвігтика, історія церкви, науки і культури, № І( за ред. Василя Ульяновського)( Київ, 1997).- С. 52-64.