Речігійна крь ад 117
Втративши надію, що митрополит i t пископи відгукнуться на їхні запрошення, правос лавні вирішили провести собор самостійно. Оскільки всі православні церкви в Бересті( крім церкви Св. Миколая) було зачинено за офіційним розпорядженням, собор противників унії відбувся у приватному помешканні, де зупинився князь Острозький. Собор розділився на дві групи мирян і духівництво; духовне коло очолив протосинкел Никифор. Головним завданням собору стало рішення щодо митрополита і е пископів, які перейшли на унію. 9 жовтня було ухвалено усунути їх з їхніх посад. Учасники собору вирішили звернутися до короля, щоб він затвердив їхню ухвалу. У разі відмови православні загрожували підняти це питання на наступному сеймі. Релігійний розкол став тепер доконаною справою. В історії Руської церкви XVI століття завершилось утворенням двох церков замість однієї: православної, що визнавала зверхність Константинополя, та уніятської, що зберегла візантійський обряд і перейшла під владу Риму.
Існує замало джерел, щоб оцінити кількість прибічників і противників унії близько 1596 року, їхній територіяльний розподіл, соціяльне походження тощо. Висновки про учасників православного собору в Бересті можна зробити лише на основі неповних даних. Якщо діяльність братств може слугувати показником релігійної оріе нтації руських міщан, тоді можна впевнено сказати, що міщани в переважній більшості були на боці православ’ я. Маси білого духівництва, очевидно, підтримували єпархіяльних ієрархів, отож священики львівської та перемишльської( пархії, здебільшого, залишилися православними, а священики інших єпархій, очевидно, підтримали унію( за винятком низки парафій луцько-острозької єпархії, що свідчило про істотний вплив князя Острозького на Волині). Більшість монастирів залишилася на боці православ’ я. На православному соборі були представники дванадцяти монастирів проти трьох на уніятському. Найбільший серед них Києво-Печерський монастир на чолі з Никифором Туром виступив проти унії.
Монастирську опозицію щодо унії визначило кілька факторів. По-перше, це була традиційна ворожість ігуменів та архимандритів до місцевих єпископів, які претендували на монастирські прибутки. По-друге, держателями монастирів часто були одружені миряни, як-от Никифор Тур. Унія з Римом і переоблашту-