Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 116

116
Н аливайкова віра
прибув до Речі Посполитої на запрошення князя Костянтина
( істрозького. У Хотині його заарештували представники коро-
тівської амінігтрації, але згодом він втік із в’язниці, очевидно, за
допомоги князя, під захистом якого прибув до Берестя. Також
прибув зі Сходу Кирил Лукарис, протосинкел патріярха алек-
сандрійського Мелетія ІІігаса, та кілька інших високих церков­
них достойників. Зважаючи нате, що константинопольський пре­
стол на той час був вільний, можна сказати, що православні спро­
моглися залучити до собору якнайсолідніше представництво39.
Усвідомлюючи, що сила православних полягає в присутності
в Бересті представників східних патріярхів, а його власна в
підтримці короля, митрополит Михаїл Рагоза не відповів на
запрошення православних з’явитися на православному соборі.
Відкриття унійного собору було відкладено до прибуття королів­
ських делегатів. Коли православні надіслали митрополитові
трете (й останні ) запрошення, закликаючи його предстати перед
собором та загрожуючи судом у разі відмови, Михаїл Рагоза,
можливо, прагнучи притлумити власні внутрішні сумніви, відпо­
вів так: «Що зроблено, то вже зроблено; інакше тепер бути не
може; добре чи зле ми вчинили, тільки ми передалися Західній
Церкві» ш. Офіційне відкриття унійного собору відбулося 8
жовтня в церкві Св. Миколая. Згідно з намірами королівської
адміністрації, єдиним пунктом у порядку денному собору було
урочисте проголошення унії. У перший день нарад митрополит
і р п и с к о п и підписали офіційну заяву про унію. Зваживши на те,
що вони вже підписали такий самий або дуже схожий документ
у Кам’янці, те, що відбулося на соборі, слід розглядати лише як
елемент урочистої церемонії. Публічне проголошення унії
відбулося наступного дня. Собор наклав анатему на єпископів
Гедеона Балабана та Михаїла Копистенського, а також на інших
духовних осіб, які брали участь у православному соборі та не
прилучилися до унії.
'9 Про спроби ієрархів-прибічникіг унії перешкодити ппиїздові до України
грецьких духовних осіб та королівський універсал з цього приводу див.:
Welykyi, ed., Documenta Unionis Berestensis.
P. 36 , 63 , 66 , 96 , 102. Про
Никифора та Кирила Лукариса див.: Chodynicki, Koscioł Prawosławny. -
S. 324 - 326 ; Halecki, From Florence to Brest. - P. 35 j - 360 .
40 Цит. за: Власовський, Нарис історії Т. 1. - Г. 273.