Наливайкова віра: козацтво та релігія в ранньомодерній Україні Nalyvaikova_vira_kozatstvo_ta_relihiia_v_rannomode | Page 115

Р еш гйна кріпа
115
народ h. Тим часом православна опозиція, використовуючи всі
легальні способи впливу на уряд у формі антиунійних ухвал про­
вінційних сеймиків, письмових протестів тощо, готувалася до
вирішальної боротьби, в якій сподівалася на перемогу. Право­
славні спромоглися спровадити до Берестя представників двих
східних патріярхів, константинопольського Гс александрій-
ського. Важливо й те, що противники унії змогли втримати у
своїх лавах чвох представників і( рархії, єпископа Гедеона Бала­
бана та Михаїла Копистенського. Більшість монастирів також
виступила проти унії, але головною силою правоставних зали­
шалися миряни: чимало магнатів, шляхта й міщани, які належали
до братств1'.
Обидві групи були налаштовані досить рішуче, шляхи до від­
ступу було відрізано, а перспективи компромісу та порозуміння
виг іядали більш ніж ілюзорними. Це стало очевидно в Бересті,
де замість одного собору в ід б у л о с я два: уніятський та православ­
ний18. Про неможливість проведення спільного собору прибічни­
ків і противників унії говорив уже сам зміст королівського уні­
версалу, який забороняв участь іноземців у соборових народах.
Це було зроблено відверто з метою запобігти присутності пред­
ставників східних патріярхатів - тих самих осіб, на яких пра­
вославні покладали свої головні надії. Патріярхи репрезентували
канонічну владу вищу за митрополита, а отже, їхні представники
могли вирішити долю собору на користь православних. Основ­
ною «зброєю» противників унії мав бути Никифор, протосинкел
константинопольського патріярха. Хоча він навіть не був свяще­
ником, він двічі ставав містоблюстителем патріяршого престолу
й за рішенням собору східних патріярхатів мав першість перед
митрополитами. У 1595 році Никифор був у Молдавії, звідки
3(1 Див. повідомлення П’єтро Аркудіо генералові ордену єзуїтів,