282 ВЛАДИСЛАВ ВЕРСПОК
що ж відбувалося в стінах Педагогічного музею Киева, де засідала Центральна Рада, точніше інтерпретувати іноді надзвичайно лапідарні протоколи її засідань, краще зрозуміти логіку і пафос окремих рішень.
М. Грушевський надавав надзвичайно важливого значення цій публіцистиці, зважаючи на загальний невисокий освітній рівень українців та ступінь їх національної свідомости. Після повернення в Київ із заслання, він одразу ж і досить круто змінив напрям і характер діяльносте Центральної Ради. Треба було не тільки реорганізувати її на майбутньому Всеукраїнському національному конгресі, а й задати відповідний моменту масштаб діяльносте, обґрунтувати політичну програму. З цього починалась публіцистика М. Грушевського 1917 р. 25 березня в першому числі“ Нової ради” з’ явилась його знаменита стаття“ Велика хвиля”, спрямована проти мінімалізму українських вимог. За нею- ціла низка інших статей, які підіймали пекучі політичні проблеми.“ Для кожного номера“ Нової ради”, що в очікуванні власної друкарні виходила в якійсь убогій партачці на Сінній площі, я писав статтю,- згадував Грушевський.- Як тільки з’ явилася своя друкарня, я зараз їх зібрав і з деякими змінами випустив брошурою п. з.“ Вільна Україна. Статті з останніх днів”. Разом з тим я ладив ширше політичне credo даного моменту: розвиток тодішнього політичного гасла Ц. Ради-“ Якої ми хочемо автономії і федерації *”( се була перша брошура, котру я випустив, і вона розійшлася щось чи не в 70 тис. примірниках, в кількох виданнях);“ Хто такі українці і чого вони хочуть”- начерк економічної програми, в котрій я розвивав соціялістичні принципи, включно до комуністичного принципу-“ кожному по його потребах і від кожного по його спромозі”;“ Звідки пішло українство і до чого воно йде”- короткий начерк української історії. Я переглянув також і видрукував наново свою збірку“ Про українську мову і школу”. В перших місяцях революції сі брошури відповідали пекучій потребі й ішли дуже сильно- я ледве встигав їх друкувати...” 6.
Публіцистика М. Грушевського виконувала одразу дві функції. Видавана масовими тиражами7, вона виявилась чудовим агітаційнопропагандистським матеріялом для широкого загалу, який масово і стихійно долучався до українського руху і потребував освідомлення і чіткого визначення нагальних завдань моменту. Інша функція публіцистики М. Грушевського не потребувала великих тиражів, але була не менш, а, можливо, і більш важливою: голові Центральної Ради одночасно доводилось виступати і організатором( лідером) українського національно-визвольного руху, і його теоретиком-ідеологом,
6 Михайло Грушевський.“ Спомини”, Київ, 1989, № 8, стор. 145.
7 Статті М. Грушевського з“ Нової ради” були не тільки перевидані окремою брошурою“ Вільна Україна:( Статті проф. М. Грушевського в“ Новій раді”. 4.1-15. Київ, 1917), вони передруковувались в іншій українській періодиці:“ Шляхи”( Львів), 1917, № 5-8;“ Розсвіт”( Радштат), 1917;“ Вістник СВУ”( Відень);“ Промінь”( Москва), 1917 та ін.