Мазепинці Mazepyntsi_Ukrainskyi_separatyzm_na_pochatku_XVIII | Seite 83

відміну від попередніх песимістичних послань, російські уря­
довці тепер задоволено повідомляли, що не лише козаки,
а навіть селяни повернули проти татар49. Так само, як раніше
на Лівобережжі, за жахливі спустошення, вчинені його со­
юзниками на правобережних землях, звинувачено Орлика. Ще
багато десятиліть по тому, особливо в містах і заселених
районах Правобережжя, Орликове ім’я буде пов’язане з прик­
рими спогадами про орду50. Ясна річ, в очах українського
населення справа Орлика- та його однодумців і політичні
альтернативи, що їх вони представляли, зазнали непоправного
удару. Крім того, ця катастрофа глибоко вплинула на самого
Орлика, на його майбутні політичні плани й ставлення до
мусульманських союзників. Наступний період Орликових сто­
сунків із ханом та його османським сюзереном свідчитиме про
гіркі плоди цього досвіду.
ТУРЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СОЮЗ
Після невдалої спроби відшкодувати свої втрати за допо­
могою, сили й за підтримки татар, емігранти-мазепинці нама­
галися через посередництво Порти досягти своєї мети дипло­
матичними засобами. Основу для цих зусиль створила пере­
мога турків над росіянами на Пруті 1711 р. На проведених
після цього мирних переговорах «питання України», як писав
визначний польський історик Юзеф Фельдман, «відсунуло всі
інші проблеми на другий план»1. Тому треба детальніше роз­
глянути, чому це питання відігравало таку важливу роль.
Наляканий зосередженням ворогів на півдні, Петро І
завдав випереджувального удару по румунських князівствах.
Але царева поспішність і самовпевненість призвели до згубних
помилок. Вирвавшись зі своїм військом уперед, Петро І
залишив далеко позаду обоз і підкріплення. До того ж він
прорахувався щодо масштабів підтримки, яку могли надати
йому молдавський і волоський господарі (так само колись
помилився Карл XII в Україні!). В результаті цар і все його
військо в липні 1711 р. були оточені в Молдавії, на річці Прут,
незмірно більшими силами турків і татар.
Для Порти, вже давно стурбованої російською експансією
на півдні, це була нагода завдати ворогові нищівного удару.
Але замість захоплення в полон (чи знищення) царя та його
війська, великий візир Мехмет Балтаджі дозволив росіянам
вийти з оточення. За це Петро І пообіцяв віддати Порті
Азовську фортецю, зруйнувати Таганрог і російські фортеці
82