Мазепинці Mazepyntsi_Ukrainskyi_separatyzm_na_pochatku_XVIII

скоротилося до менш як двох тисяч, і годі було знайти відпо відального татарського провідника, який міг би їх очолити. Орлик пізніше описував цей епізод більш драматично — мовляв, султан утік інкогніто посеред ночі, не злазячи з коня аж до переправи через Буг45. Під час цього відходу татари, ігноруючи евої обіцянки та зобов’язання перед козаками, почали масові грабунки і взяття ясиру саме в тих місцевостях, звідки Орлик дістав найбільшу підтримку. В політичному, військовому й особистому сенсі це був для Орлика момент найбільших страждань і розчарувань. У відправленому в ті дні повідомленні Карлові XII по-справ жньому людяний і глибоко побожний гетьман так описує катастрофу: татари спустошують церкви, перетворюючи деякі з них на стайні для своїх коней. Гвалтують молодих дівчат, убиваючи та грабуючи їхїгіх батьків. Від Дністра до Росі вони беруть у полон священиків, козаків, жінок і дітей, виводячи їх у буджацькі, білгородські та ногайські степи. Далі, від Росі до Дніпра й Тетерева вони знищують усі міста й містечка, незважаючи на те, що деякі з них мають гетьманові гарантії безпеки^ У місті Германівці, яке виставило всі три універсали від Орлика, султана й Потоцького, мурза на ім’я Канібег учинив велике лихо. Хоча міщани вітали його як приятеля, він напав на них і понад п’ять тисяч захопив у полон. Уланський, Кальницький і Таржицький повіти були повністю спустошені, трохи менше постраждали Корсунський і Брацлавський46. Не були в безпеці навіть люди Орликової канцелярії. Він скар жився, що татари викрали трьох хлопців із неї і на час напи сання листа йому вдалося повернути тільки двох із них. Схоплено також польських посланців, які везли листи від Вишневецького Карлові XII. Орликові й Потоцькому вдалося визволити їх лише з величезними труднощами47. Не тільки Карлові XII висловлював гетьман свої проте сти — він адресував їх і найвищій мусульманській владі, османському султанові Ахметові III. З липня султан прихиль но відповів на гетьманові скарги48. В едикті, направленому бендерському сераскерові Мехметові-паші, султан спочатку відзначив дружній прийом, який козаки влаштували татарам, і потім, висловивши різке невдоволення діями татар, наказав сераскерові повернути додому всіх українських полонених, що опинилися в Бендерах, Кілії, Ізмаїлі та Білгороді. Але на той час було вже пізно рятувати втрачені політичні та військові переваги. Коли козаки кинулись оборрняти від татар свої домівки та родини, Орликове військо, що так швидко зросло за рахунок приєднання великого числа правобережних козаків, так само швидко розтануло. Орлик знову залишився з трьома чи чотирма тисячами запорожців, з якими він і починав. На 81

Мазепинці Mazepyntsi_Ukrainskyi_separatyzm_na_pochatku_XVIII | Seite 82