«підривним листам і універсалам». Незмінно негативна оцінка
цього аспекту діяльності гетьмана спирається на єдине джере
ло.— короткий і неточний уривок з «Історії Русів» (насправді
більше політичного памфлета, ніж історичної праці): «По
смерті Мазепи проголосили в Бендерах Порта Оттоманська і
Король Шведський Гетьманом Малоросійським Писаря Мазе-
пиного, Семена (sic) Орлика, і він універсалами своїми розсі
вав плевели в полках Задніпровських і по всій Малоросії,
закликаючи народ і війська собі до послуху, і так робив до
половини року 1711-го, себто до підписання турками з Росією
вічного миру, а тоді зник він з усім своїм зборищем і опинився
після того у Франції...»26
Автор «Історії Русів» підкреслює. той факт, що жителі
України «зовсім не зважали на його [Орлика] підлещування
та затії, а були прихильні незмінно до правного свого на
чальства»27. Однак Соловйов наводить свідчення, яке дозволяє
зробити інший висновок. Ідеться про повідомлення Дмитра
Голіцина, російського воєводи в Києві, який згадує розмову
між двома на вигляд лояльними козацькими офіцерами. Суть
їхніх висловлювань зводилась до того, що запорожці, мовляв,
будуть дурнями, якщо підкоряться цареві: «вони [Орлик та
його спільники] добре роблять, що Орду піднімають; а як
Орду піднімуть, то вся Україна буде вільна»28. У тому ж
повідомленні йшлося про ще одне твердження, випадково
почуте під час розмови двох запорожців: «Всі запорожці через
те не йдуть із повинною до царя, що з України дали їм знати:
якщо ви підете, то всі пропадете, укладайте союз із татарами
й звільняйте нас, тому що ми всі від Москви пропали» .
Зрозуміло, в Україні існував благодатний грунт для Орли-
кових відозв. Проте його заклики були спрямовані не тільки
до загалу — Орлик намагався також використати свої зв’язки
з колишніми колегами, які залишилися на службі в царя,
У листі до Скоропадського Орлик спочатку апелює до таких
загальних понять, як благо України, патріотичні почуття та
кривди від росіян30. Далі йшла спроба заспокоїти Скоропад
ського щодо його особистої долі в раз і перемоги н&д росіяна
ми. В цьому випадку Орлик обіцяв відмовитися від претензій
на гетьманство на користь старішого Скоропадського, за
умови, що Орликові будуть повернуті його власні землі.
Стосовно непопулярної можливості того, що Україна може
стати васалом Порти, гетьман заявив: Карл XII, хан і Порта
постановили; щоб Україна «ознаки жодного васалітету на собі
не мала, а залишалася навіки вільною Річчю Посполитою»31.
Отже, в усіх маніфестах і листах, що їх союзники слали
в Україну, вони наголощували ті самі думки: підживлювали
обурення проти росіян, гарантували давні права та свободи
76