й запевняли населення, що союзу з татарами й турками не
треба боятися — навпаки, це єдиний засіб позбутися російсь
кого гніту.
ПОХІД 1711 РОКУ
Зимовий похід, план якого народився в наділеній багатою
уявою голові Карла XII, розпочато наприкінці січня32. Хан на
чолі 50-тисячного. війська (в якому було й кількасот запо
рожців) вийшов із Криму, рушив уздовж нижнього Дніпра,
а потім повернув до Харкова. Татари не зустрічали великого
опору. Деякі міста в Гетьманщині здавали свої російські
залоги загарбникам і вітали їх традиційним хлібом-сіллю33.
Однак перед самим Харковом хан зненацька наказав своїм
людям повертатися до Криму. Вочевидь, татари злякалися,
що глибокі сніги й можливість раптової відлиги можуть
спаралізувати їхн ю ' кінноту. Тому орда відступила, не
підійшовши близько до своєї головної мети — Воронежа.
Рейд кубанського султана, одного з синів Девлет-Гірея,
був схожим і за ходом, і за результатами. Навіть не було
зроблено спроби взяти Азов, головну мету цієї акції. Здається,
в обох випадках вирішальну помилку зробив Карл XII, дору
чивши захоплення добре укріплених фортець легкій та
тарській кінноті, яка була для цього абсолютно непридатна.
Втім, татари досягли чималих успіхів у виконанні іншого
завдання походу — пограбування краю34. Захопившись, вони
не тільки спустошили російські землі, а й наробили багато
лиха в Гетьманщині, особливо в Полтавському полку. Звичай
но, з того грабунку було небагато військової користі, до того
ж російська пропаганда подбала про те, аби перекласти вину
за нього на Орлика.
Тим часом та частина військ, на яку Карл XII і його
союзники покладали найбільші надії,— 20—ЗО тис. буджаць-
ких татар і ногайців під орудою Мехмета разом із приблизно
трьома тисячами поляків під проводом Потоцького — виру
шили з-під Бендер 31 січня35. На відміну від своїх союзників,
які діяли на сході, це військо, наступаючи в лютому на Право
бережній Україні, досягло деяких обнадійливих успіхів. Карл
XII сподівався, що цей удар по Правобережжю передусім
спонукає поляків відкрито підтримувати Лещинського. Але
цього не сталося. Зате Орлик, щойно його військо ввійшло
в етнічно українські землі, почав здобувати в масах широку
підтримку. Вочевидь, після краху Мазепи Карл не дуже вірив,
що Мазепиному наступникові вдасться прихилити маси на
свій бік. Тому не без здивування всі сторони, в тому числі
77