реотипний образ козацьких гетьманів як неотес і примітивних « отаманів » явно несправедливий щодо таких освічених і витончених людей, якими були Орлик, Мазепа та більшість інших гетьманів.
Успішно завершивши навчання в академії, Орлик дістав можливість зробити кар’ єру в Києві. 1693 р., ймовірно, за допомогою Яворського, він дістав свою першу посаду— секретаря в консисторії Київського митрополита. Невдовзі після того він почав працювати при гетьманській канцелярії й переїхав до Полтави. Там молодий чужинець заходився налагоджувати стосунки з козацькою елітою. Одним із способів, якими він користувався, було писання панегіриків для впливових її членів.
1695 р. Орлик написав панегірик під назвою « Алкідес Російський » і присвятив його Мазепі28. Цікаво, що цей твір був опублікований у Вільні, тобто Орлик усе ще підтримував зв’ язки з батьківщиною. Інший панегірик, що з’ явився 1698 р., присвячено ніжинському полковнику Іванові Обідовському, родичеві Мазепи й зятеві Кочубея, який був тоді генеральним писарем Війська й Орликовим безпосереднім начальником29. 6 листопада 1698 р. Орлик одружився з Ганною Герцик, дочкою полтавського полковника, й таким чином установі #: ще тісніші зв’ язки зі старшиною. Бідний дворянин із Литви увійшов до найвищих кіл козацької еліти30.
На той час Мазепа, який завжди цінував освічених і культурних людей, уже знав про новачка. Безсумнівно, він справив на гетьмана добре враження. Десь 1699 р. Орлика призначено на посаду старшого писаря, що вимагало переїзду до гетьманської резиденції в Батурині. Ще виразніше засвідчила гетьманову прихильність згода бути хрещеним батьком народженого 1702 р. Орликового першого сина, Григора. У цей період почали зростати земельні володіння старшого писаря: він став власником сіл у Стародубському, Чернігівському й Полтавському полках. 1706 р. в Орликовій кар’ єрі стався дивовижний злет, коли за підтримки гетьмана його призначено генеральним писарем( канцлером) Війська Запорізького. Це була одна з ключових посад у Гетьманщині: вона охоплювала внутрішнє й зовнішнє листування гетьмана, писання його універсалів і нагляд за архівами Війська. Вона також давала легкий доступ до гетьмана, що, в свою чергу, робило генерального писаря дуже впливовою особою. Коли Мазепа почав таємне листування з поляками та шведами, Орлик не лише знав, що відбувається, але й сприяв цим контактам. Пізніше він заявляв про свої сумніви щодо доцільності гетьманових кроків. Проте він чесно виконував його настанови й залишався вірним Мазепі протягом усіх подаль
58