вимагав од короля запевнення, що той не замириться з росіянами, доки « московське ярмо не буде знято з України й країна не повернеться до своїх давніх вольностей » 21. Карл XII погодився і 10 травня: 1710 р., невдовзі після церемонії виборів, видав « Diploma assecuratorium pro duce et exercitu zaporoviensi », де зобов’ язався допомагати українцям у їхній боротьбі проти Москви й боротися за права та привілеї українського народу й Запорізького Війська22.
1 * * *
Орлик не був, уживаючи поширеного в ті часи вислову, « справжнім сином вітчизни »,— він народився не в Україні23. Його далекими предками були чеські( богемські) дворяни, що покинули Чехію під час Гуситських воєн XV ст., емігрували до Польщі й осіли в Кракові. В XVII ст. одна з гілок роду рушила далі на схід, де поблизу Вільна, в Ошмянському повіті, одержала землю. Там, у селі Косуті, 11 жовтня 1672 р. й народився Пилип Орлик. Шановані, але бідні, його батьки творили мішаний шлюб: батько Стефан був католиком, він загинув 1673 р. під Хотином, б’ ючися з турками за Річ Посполиту й віру християнську, мати Ірена, уроджена Малаховська, походила з православної родини. Це змішане релігійне походження великою мірою пояснює, чому впродовж усього життя Орлика приваблювали питання релігії й теології.
Багато українських істориків охоче підкреслюють, що його блискуча освіта була здобута в Києво-Могилянській академії. Це лише почасти правильно. В Орликовому щоденнику, який більшості цих істориків був недоступним, зазначено, що систематичне навчання майбутній гетьман у вигнанні почав у єзуїтській колегії у Вільно, де його улюбленим предметом була філософія24. З освітою, здобутою у єзуїтів, він приїхав до Києва( коли і з якої причини— невідомо) щоб продовжити навчання у православній Могилянській академії25. Там Орликів природний розум і знання філософії впали в око Стефану Яворському, провідному професорові цього закладу26. Очевидно, стосунки між студентом і професором були досить близькими, упродовж усього життя Орлик згадуватиме про Яворського як про свого « дорогого вчителя, повірника і патрона ». В академії Орлик удосконалював свої знання латини, поетики, стилістики, риторики й логіки. Його вірші були такими вправними, що їх уміщено у виданому в академії збірнику латиномовної поезії, де друкувалися й твори таких світил, як Яворський і Феофан Прокопович27. У зв’ язку з цим слід згадати, що витворений у працях західних істориків сте
57