ких церковників не хотіли ризикувати можливістю зробити в Ррсії , як багато хто із їхніх колег , блискучу кар ’ єру . Нарешті , духовенство було шоковане Мазепиною співпрацею з єретиками-лютеранами та ненависними католиками . Тому воно слухняно скорилося царевим наказам і лаяло свого колишнього патрона .
Не міг гетьман очікувати підтримки й від міщан 29 . І тут його справі шкодили глибинні соціально-економічні суперечності в українському суспільстві . Молода козацька еліта , що здобувала дедалі більшу владу , прагнула зміцнити свій вплив у містах , обмежуючи їхню автономію й зазіхаючи на торговельні привілеї . Загалом гетьмани , в тім числі й Мазепа , підтримували старшину . Міста не мали іншої ради , окрім просити в царя допомоги від утисків крайової еліти . Оскільки це відповідало їхнім інтересам , царі милостиво гарантували права міщан . Саме ця залежність від царів виключала будь-яку істотну підтримку Мазепи та його старшини міщанами .
І Петро І , і Мазепа усвідомлювали , що вирішальний суспільний елемент в Україні складали 800 — 1000 родин старшини , Саме на їхню підтримку Мазепа розраховував найбільше , оскільки він щедро обдарував старшину при поділі громадських земель 30 . До того ж цар порушував козацькі права та вольності . А ідея приєднання до польсько-литовської Речі Посполитої приваблювала старшину тим , що вона розраховувала здобути такі самі широкі привілеї , які мала польська шляхта . Тому не . дивно , що майже всі вищі урядовці Гетьманщини пішли за Мазепою до шведського табору 31 . Одначе переважна більшість старшини , яку гетьманів крок заскочив зненацька , зайняла вичікувальну позицію .
Хоча цар одержував повідомлення , що багато хто зі старшини підтримує гетьмана , він вирішив , після застрашувальних акцій у Батурині , Глухові й Лебедині , схилити козацьку еліту на свій бік « ласкою ». Тих , хто лишився вірним йому чи принаймні не пішов за Мазепою , Петро І щедро наділяв сконфіскованою землею й призначав на посади , що їх раніше обіймали мазепинці32 . Вжито також заходів , аби переманити назад ту частину старшини , яка перейшла до шведів . Цар оголосив , що кожного , хто повернеться до його табору протягом місяця після відступництва , він простить і поверне йому всі землі й посади .
Переконавшися , що події розвиваються невдало для шведів , дехто з найближчих спільників Мазепи пристав на цареву пропозицію . Миргородський полковник Данило Апостол і генеральний хорунжий Іван Сулима втекли зі шведського
43