Серед селян і простих козаків Мазепа ніколи не був популярним26. Козакам не подобалися його аристократичні звички й манірність, а крім того, ще задовго до 1708 р. ходили чутки про його пропольські симпатії. Подейкували навіть, що він таємний католик. Але це невдоволення живили речі глибинніші, ніж гетьманові манери. Українська старшина, як і знать усіх країн Східної Європи, встановлювала, особливо протягом Мазепиного двадцятиоднорічного гетьманування, повний соціально-економічний і політичний контроль над селянами й навіть козаками. Як провідник цієї еліти й найбагатша людина в країні, Мазепа був на передньому краї даного процесу. Він уособлював піднесення еліти та її прагнення панувати над рештою українського суспільства. Тому коли цареві маніфести зображували гетьманову угоду з Лещинським як спробу « повернути Україну в польське рабство », вони знаходили в українських масах відгук. Глибинне соціальне напруження в українському суспільстві діяло, як це часто бувало в минулому, на користь царя.
Проти гетьмана та його шведських союзників працювала й природна ксенофобія мас, яку посилювали їхні глибокі релігійні почуття. Іноземні спостерігачі в Москві зауважували, що « навряд чи є народ, більш нетерпимий у своїй вірі, ніж українські козаки » 27. Тривале релігійне переслідування в Речі Посполитій зробило українців надзвичайно чутливими до релігійних питань. Через це Мазепин союз із лютеранамишведами й особливо з католиками-поляками з табору Лещинського— будь-який союз, спрямований проти одновірців— був для багатьох українців украй огидним.
Іронія долі полягає в тому, що саме Петро І протягом усього періоду свого правління не виказував до православ’ я жодної поваги. І саме Мазепа був, мабуть, найщедрішим жертводавцем, якого будь-коли мала православна церква в Україні28. Навряд чи була в країні велика церква або монастир, що їх гетьман не збудував або не відновив. Деякі вірогідні оцінки показують, що він витратив на побудову церков і монастирів понад мільйон золотих. Крім того, гетьманова мати була ігуменя, в монастир пішла сестра, і сам він мав тісні зв’ язки з українськими ієрархами. Варлаам Ясинський, Лазар Баранович, Стефан Яворський і особливо Йоасаф Кроковський бущ його особистими друзями. Тому гетьман міг сподіватися на деяку підтримку з боку українського духовенства. Але він її не здобув. Від 1686 р. українська церква підпорядковувалася московському патріархові й саме з Москви одержувала накази. До того ж більшість українсь
42