табору. Невдовзі до них приєдналися сердюцький полковник
Гнат Галаган і корсунський — Андрій Кандиба. Планували
перекинутися й інші члени Мазепиного оточення (деякі з них
зробили це під час Полтавської битви). Багато хто з тих двох-
трьох тисяч козаків, яких Мазепа привів до шведів, втекли ще
раніше, ніж ці старшини. Роздратовані цими втечами, шведи
поставили озброєну сторожу — під виглядом почесної охоро
ни — довкола деяких із членів генеральної старшини, що
вагалися. Шведські генерали почали сумніватися в надійності
своїх нових союзників.
Цікавий випадок трапився під час Апостолового переходу
до росіян33. Суворо попередивши полковника («дивись,
Апостоле, не здумай дурити мене так, як Карла»), цар прий
няв його добре. Апостол привіз із собою листа від Мазепи, де
той пропонував привести в цареві руки Карла XII в обмін на
повне прощення для себе самого. Спершу росіяни повірили
в щирість цієї пропозиції й відповіли прихильно. Але невдовзі
вони перехопили Мазепині листи до Лещинського, які свідчи
ли, що гетьман не має наміру зраджувати шведського короля.
Переконавшися, що хитрий Мазепа просто намагається збити
їх із пантелику, цар та його міністри припинили листування.
Наскільки серйозною була Мазепи на пропозиція, ми, мабуть,
ніколи не дізнаємося.
Ще однією ознакою того, що становище шведів погір
шується, була дедалі більша ворожість до них українських
селян. Спочатку шведи дбали про те, щоб не викликати
спротиву населення, й за потрібну їм провізію пропонували
гроші. Проте коли селяни відмовляли, шведи змушені були
забирати потрібне силоміць. Це призводило до сутичок, які
навесні 1709 р. переросли в широку партизанську війну34.
Цар підбурював селян нападати на шведів, пропонуючи за
захоплених ворожих офіцерів винагороду: 2000 рублів — за
генерала, 1000 — за полковника й аж до 5 рублів за рядового.
«За вбивство кожного ворога, за явним свідченням», плачено
три рублі35.
Ще більше посприяла налаштуванню селян проти шведів
спроба наступу останніх на Слобожанщину 36. Ці землі лежа
ли між Росією й Україною, і хоча офіційно вони належали до
Росії, 100 тис. із їхнього 120-тисячного населення були
українцями. Головна мета цієї операції полягала в тому, щоб
розвідати підступи для планованого наступу на Москву.
Шведи сподівалися також, що такий удар по власне російських
землях спонукає донських козаків і неросійські народи По
волжя пристати до їхнього війська.
Однак операція зазнала невдачі. Вважаючи Слобожанщину
ворожою територією, шведи ввійшли туди, як вони самі заявля-
44