розповсюджувати шведську пропаганду, проблема загострилася. Цар посилав в Україну укази із закликом до населення « закрити вуха до цих спокусливих листів ». За розповсюдження шведських маніфестів російські власті страчували на місці. В багатьох містах України відбувалися прилюдні спалення цих листів { що почасти пояснює, чому так мало з маніфестів уціліли) І3.
Меншиков переконував царя боротися зі шведською пропагандою, видаючи власні маніфести: «... Раджу, що в таку лиху годину належить тутешній простий народ утвердити всілякими обіцянками, через публічні універсали описавши всі його, гетьманські, до цього народу злочини і кривди, щоб ні на які його принади не схилялися » 14. Невдовзі після цього цар
наказав друкарям Печерської лаври в Києві підготувати масові видання його маніфестів( у деяких випадках друкувалося майже п’ ять тисяч примірників) І5. їх читано в усіх містах і селах, що перебували під владою росіян. Упродовж місяців
кожна сторона бомбардувала населення своїми аргументами. Ніколи раніше за « серця й уми » українців не велася така
жорстока боротьба.
У пропагандистській війні 1708— 1709 рр. постали три головні питання: 1) Мазепині мотиви; 2) небезпеки, що загрожували Україні; 3) релігійний аспект відступництва. В своїх маніфестах цар уперше висловив думку, яка пізніше повторювалася в традиційній російській, радянській і навіть у західній історіографії. Мазепині дії, стверджував він, були зумовлені суто особистими, егоїстичними міркуваннями. Петро І доводив, що старий гетьман бажав повернути Україну в « польське рабство », за що мав згодом одержати від поляків князівство. На лихо для Мазепи, росіяни перехопили один із його листів до Лещинського, де йшлося про відносини України з Польщею. Компрометуючі витяги з нього з’ явилися в царевому маніфесті. Крім того, гетьмана звинувачувано в тому, що він обкладав населення незаконними повинностями й податками, використовуючи їх задля власних потреб. За наказом Петра І ці податки скасовано. В такий спосіб цар хотів перекласти народне обурення війною з себе на Мазепу І6.
Гетьман намагався спростувати ці звинувачення. У присягах, що їх він складав перед своїми спільниками та перед запорожцями, а також у маніфестах, гетьман клявся, що діяв не задля власної вигоди, а задля добра всієї України 17.( У листі від 26 жовтня 1708 р. Меншиков писав цареві: « Коли він це зробив, то не для однієї своєї особи, але й заради всієї України ») 18. Чому, питав гетьман, він, старий, хворий, без жінки та дітей, мав би так ризикувати? Пристати до шведів, заявляв
39