розповсюджувати шведську пропаганду , проблема загострилася . Цар посилав в Україну укази із закликом до населення « закрити вуха до цих спокусливих листів ». За розповсюдження шведських маніфестів російські власті страчували на місці . В багатьох містах України відбувалися прилюдні спалення цих листів { що почасти пояснює , чому так мало з маніфестів уціліли ) І3 .
Меншиков переконував царя боротися зі шведською пропагандою , видаючи власні маніфести : «... Раджу , що в таку лиху годину належить тутешній простий народ утвердити всілякими обіцянками , через публічні універсали описавши всі його , гетьманські , до цього народу злочини і кривди , щоб ні на які його принади не схилялися » 14 . Невдовзі після цього цар
наказав друкарям Печерської лаври в Києві підготувати масові видання його маніфестів ( у деяких випадках друкувалося майже п ’ ять тисяч примірників ) І5 . їх читано в усіх містах і селах , що перебували під владою росіян . Упродовж місяців
кожна сторона бомбардувала населення своїми аргументами . Ніколи раніше за « серця й уми » українців не велася така
жорстока боротьба .
У пропагандистській війні 1708 — 1709 рр . постали три головні питання : 1 ) Мазепині мотиви ; 2 ) небезпеки , що загрожували Україні ; 3 ) релігійний аспект відступництва . В своїх маніфестах цар уперше висловив думку , яка пізніше повторювалася в традиційній російській , радянській і навіть у західній історіографії . Мазепині дії , стверджував він , були зумовлені суто особистими , егоїстичними міркуваннями . Петро І доводив , що старий гетьман бажав повернути Україну в « польське рабство », за що мав згодом одержати від поляків князівство . На лихо для Мазепи , росіяни перехопили один із його листів до Лещинського , де йшлося про відносини України з Польщею . Компрометуючі витяги з нього з ’ явилися в царевому маніфесті . Крім того , гетьмана звинувачувано в тому , що він обкладав населення незаконними повинностями й податками , використовуючи їх задля власних потреб . За наказом Петра І ці податки скасовано . В такий спосіб цар хотів перекласти народне обурення війною з себе на Мазепу І6 .
Гетьман намагався спростувати ці звинувачення . У присягах , що їх він складав перед своїми спільниками та перед запорожцями , а також у маніфестах , гетьман клявся , що діяв не задля власної вигоди , а задля добра всієї України 17 . ( У листі від 26 жовтня 1708 р . Меншиков писав цареві : « Коли він це зробив , то не для однієї своєї особи , але й заради всієї України ») 18 . Чому , питав гетьман , він , старий , хворий , без жінки та дітей , мав би так ризикувати ? Пристати до шведів , заявляв
39