він, його змусило дедалі обтяжливіше російське ярмо. Слідом
за цим перелічувалися кривди, що їх завдали чи могли б за
вдати росіяни: небезпека реформування козацького устрою та
розселення українців за Волгою і, найважливіше, цілеспрямо
вана ліквідація українських прав і вольностей.
Як і слід було очікувати, обидві сторони проголошували,
що діють задля добра України. В одній зі своїх найбільш
тиражованих відозв Петро І заявляв: «Ми можемо без сорому
твердити, що жоден народ під сонцем не може похвалитися
такими свободами та привілеями... як із Нашої, Царської
Величності, милості малоросійський, бо жодної копійки в каз
ну Нашу в усьому Малоросійському краї з них брати Ми не
велимо, а милостиво їх доглядаємо зі своїми військами й ут
риманням. Малоросійський край, святі православні церкви та
монастирі і міста й житла їхні від бусурманського та єре
тичного наступу обороняємо» 19. Скоропадський у своїх мані
фестах також заперечував думку про те, що «Москва, тобто
народ великоросійський, нашому народові малоросійському
завше ненависна», і додавав, що цар «із уст милостивим
словом і в Грамоті своїй Монаршій, за підписом власної руки,
зберігати вольності і права наші милостиво гарантувати по
обіцяв» 20.
Шведи також втрутилися в риторичну сутичку. Оплакуючи
«сумний стан» українців під російським пануванням* Карл XII
обіцяв «із Божою поміччю... захищати й обороняти цю при
гноблену націю, доки вони скинуть московське ярмо й по
вернуться до своїх давніх вольностей»21.
В одному зі своїх останніх універсалів Мазепа навів ще
одну причину, що спонукала його вирвати український народ
з-під «невигідного, нещасного й безперспективного заступ
ництва москалів» 22: цар зобов’язаний був захищати Україну
від руйнування, проте він не тільки не зміг виконати свій
обов’язок щодо України, а й російську землю залишив безза
хисною перед вторгненням шведів. Перед своїм відступницт
вом, на початку 1708 р. Мазепа був украй розчарований, коли,
попросивши в Петра І 10 тис. російських солдатів, почув
у відповідь: «Не тільки 10 000, але й десять чоловік не можу
дати: як можете, самі боронітеся». Якщо цар не міг чи не
хотів захищати Україну, то це мусив робити Мазепа єдиним
доступним для нього чином: змінивши цареве заступництво
на заступництво шведського короля. Оскільки скидалося на
те, що шведи мають більше шансів виграти війну, то ця зміна
суверена здавалася Мазепі найкращим способом захистити
«бідну, нещасну Україну» 23. І за це, скаржився гетьман, він
замість вдячності одержав від своїх співвітчизників хулу.
40