наказами були розкидані по декількох фронтах51. Залишивши три тисячі чоловік захищати свій улюблений Батурин,
Мазепа вирушив до шведського табору лише з чотирма тисячами.
Перед самою зустріччю зі шведами гетьман вишикував козаків і вперше повідомив їх про свої наміри. У своїй промові Мазепа знову описав кривди, що їх завдала українцям Москва— обмеження козацьких прав і свобод, плани змінити козацький устрій і вигаданий план переселити українців за Волгу. Далі гетьман сказав, що « не знайшов іншого способу врятувати себе, як удатися до великодушності шведського короля. Він зобов’ язується шанувати наші права та вольності і
захищати їх від усіх тих, що на них зазіхають і далі зазіхатимуть. Браття! настав наш час, скористаймося з нагоди, відомстімо москалям за їх довгочасне насильство над нами, за всі вчинені ними жорстокості й несправедливості, збережімо на
майбутні часи нашу свободу і права козацькі від їхніх зазіхань!» 52.
Козаки відповіли мовчанкою, вони були зовсім спантеличені. Лаяти москалів і скаржитися на них було одне, але пристати до чужинців і до того ж « єретиків »— зовсім інше. Нараз стало очевидним, що успіх змови— її непогано пильнована таємність— був також її хибою: козаки та, як виявилося згодом, маси українців були зовсім не готові до такого радикального повороту подій. Хоча козаки пішли за гетьманом, вони зберігали вичікувальну поставу.
Якщо Карл XII і був розчарований невеликою кількістю козаків, що приєдналися до нього, він цього ніяк не виказав. Мазепу та інших козацьких достойників— більшість генеральної старшини й головних полковників— прийнято з належною повагою. На врочистій вечері шведські генерали й міністри юрмилися довкола славетного Мазепи. Гетьман, із його вишуканими манерами придворного європейського( польського) гатунку, справив на них велике враження.
Шведські оглядачі зауважували, що, судячи зі стилю та змісту розмов, які велися латиною, гетьман був людиною неабиякої освіти та розуму53. Карл XII міг утішати себе, що хоча він не здобув великого союзницького війська, зате матиме досвідченого радника й фахівця в українських і російських справах.
35