вірності , знаєш ти , в якій я у царської величності милості ; не заміняють там [ у Москві ] мене за тебе : я багатий , а ти вбогий ,
а Москва гроші любить ; мені нічого не буде , а ти загинеш » 46 .
Незважаючи на ці остороги , два провідних члени старшини порушили єдність і восени 1707-го й навесні 1708 р . донесли цареві про змову . Генеральний суддя Василь Кочубей і полтавський полковник Іван Іскра мали на те як політичні , так і особисті причини 47 . Свавільні дії гетьмана викликали невдоволення деяких визначних членів еліти , й шанований і впливовий Кочубей став ватажком невдоволених . Тертя між Кочубеем і Мазепою посилила давня звичка гетьмана упадати за жінками . 1704 р . гетьман , якому невдовзі мало виповнитися ,
шістдесят п ’ ять , почав проти волі батьків залицятися до шістнадцятирічної Кочубеєвої дочки М отрі48 .
Ситуація загострилася восени 1707 р ., коли Кочубей за підтримки Іскри подав цареві докладний список із 33 пунктів , що засвідчували Мазепині таємні контакти з ворогом 49 . Коли вони повторили свої звинувачення наступної весни , цар викликав їх на допит . Легко уявити тодішній Мазепин страх і паніку . Впевнені , що зможуть довести цареві слушність своїх звинувачень , Кочубей та Іскра прибули до його штаб-квартири під Смоленськом . Але вони жорстоко прорахувалися .
Петро І поставився до їхнього доносу як до ще однієї набридливої спроби бунтівливої старшини очорнити його вірного гетьмана . Після тортур цар засудив Кочубея та Іскру до смертної кари й послав їх на страту Мазепі , виявивши тим
самим д о . нього свою особливу прихильність50 .
Хоча гетьманові й цього разу вдалося уникнути викриття , справа Кочубея та Іскри дуже похитнула його впевненість .
Мазепа був переконаний , що тепер цар його підозрює й лише чекає слушного моменту , щоб заарештувати . Тому він намагався будь-що уникнути з ’ єднання з царевим військом . Він
навіть удав , що помирає . ( Мазепа й справді був хворий , але не так серйозно , як удавав .)
Восени 1708 р . тиск на гетьмана далі наростав . Після того , як шведські і російські армії зійшлися в Україні , далі ухилятися стало неможливо . Коли 23 жовтня небіж гетьмана Андрій Войнаровський примчав , захекавшись , із російського
табору й повідомив , що Меншиков із великими силами кавалерії йде на нього , Мазепа « зірвався як вихор ». Зібравши всі наявні війська , він рушив до шведських позицій . Про смерть тепер було забуто .
Під час переговорів зі шведами Мазепа запевняв , що , з ’ єднуючись із Карлом XII , приведе з собою ЗО тис . козаків . Проте коли настав вирішальний момент , гетьман мав у своєму розпорядженні тільки сім тисяч . Решта військ за царевими
34