життя . Ризик був надзвичайно великий . Оскільки приготування до цього вирішального кроку мали вестися конспіративно , антироялісти ніколи не знали напевно , на яку підтримку вони можуть розраховувати у своїй країні й за кордоном і наскільки ця підтримка надійна . Виступити проти свого монарха часто означало стрибнути в невідоме .
Рідко становище антироялістського провідника було таким складним , як Мазепине . Виступати проти царя мало сенс лише в тому разі , якщо Карл XII виграє війну . Але гетьман не міг знати наперед її наслідків . Тому метою його зноеин
із Карлом XII і Лещинським було домовитися з ворогами на випадок , якщо вони вийдуть переможцями . Своїми таємними переговорами Мазепа сподівався досягти не зобов ’ язань , а вибору .
Щоб мати можливість вибору , Мазепа вирішив якомога довше грати роль « найвірнішого царевого слуги ». Водночас він
намагався переконати Лещинського та шведів , що співчуває їхній справі . Свій план гетьман пояснював так : він хотів , аби поляки та шведи , « бачачи мою до себе прихильність , поворожому з нами не чинили і вогнем і мечем бідної України не спустошували , однак вірність мою до царської величності доти буду незмінно продовжувати , поки не побачу , з якою потенцією Станіслав до кордонів України прийде і яке буде війська шведського в державі московській просування 40 .
Ця політика пристосування до обох сторін сама по собі
була непростою , але Мазепине завдання ускладнювала ще й старшина . З одного боку , він мусив з ’ ясувати , чи підтримає вона його плани , а з іншого — не міг надто їй відкриватися , бо це загрожувало викриттям . Те , як він зумів оминути ці небезпеки , засвідчує його неабияку вправність у змовницькому ремеслі .
Найбільшим успіхом гетьмана було те , що за три роки існування змови в царя не виникло бодай тіні підозри . На це було кілька причин . Понад вісімнадцять років гетьман служив цареві вірою й правдою . Вже через це Петрові І важко було повірити , що гетьман на схилі віку змінить курс , якого дотримувався все життя . Проте Мазепа мав підстави остерігатися , що випливуть на поверхню конкретні докази змови . В Польщі гетьманові контакти з Лещинським по суті не були таємницею 41 . В Україні Москва постійно підбурювала старшину доносити на своїх начальників . І там , і там Мазепа мав багатьох ворогів , які ' раді були б прислужитися його падінню .
Цю проблему Мазепа розв ’ язував дотепно : він просто випереджав усіх можливих донощиків 42 . При кожній нагоді він-попереджував царя , аби той остерігався поляків , хоч би в якому таборі вони були , інформуючи про дійсні або вигадані
32