зі шведським королем офіційну угоду . Поштовхом до укладення цієї угоди великою мірою стали дії запорожців , які незадовго перед тим визнали Мазепу за свого володаря й перейшли на бік шведів . Оскільки вони не дуже довіряли будь-якій владі , а надто Мазепиній , запорожці наполягали на з ’ ясуванні мети й умов , на яких вестиметься в Україні війна
проти ненависної їм Росії . Аби заспокоїти українців , 8 квітня 1709 р . в Будищі Карл XII підписав із ними врешті просту , відверту угоду39 .
Перший пункт домовленості найважливіший : Карл XII обіцяв захищати Україну і не укладати миру з царем доти , поки українці остаточно й назавжди не визволяться від Москви й не відновлять своїх давніх прав і привілеїв . Решта положень стосуються другорядних питань : шведське військо не повинно завдавати українському населенню збитків , а солдати , що кривдять місцевих мешканців , мусять зазнавати суворої кари . Зі свого боку , українці мали переконати селян , аби ті утримувалися від нападів на шведські підрозділи , й забезпечували союзників продовольством . Такий короткий зміст українсько-шведської угоди .
Тепер Мазепина конспіративно-дипломатична споруда була завершена . З Лещинським він дійшов згоди щодо головного політичного питання майбутнього : вийшовши з-під « високої руки царя », Україна мала перейти під зверхність польського короля на вигідних для неї умовах і стати повноправним партнером у польсько-литовській Речі Посполитій . Із Карлом ХІІ Мазепа владнав надзвичайно важливе й невідкладне питання : він здобув гарантії , що в ході війни й при укладенні миру українські інтереси будуть захищені . Але тоді як деталі цієї ретельно розробленої змови своєрідні , її загальна схема цілком звичайна . Дії Мазепи та його послідовників були типові для європейської знаті , що завжди прагнула повстати проти монарха , якого вважала зарозумілим тираном .
КОНСПІРАТИВНЕ МИСТЕЦТВО МАЗЕПИ
Аналізуючи Мазепині конспіративно-дипломатичні приготування , ми випередили справжній плин подій . Тепер буде корисно повернутися назад і подивитися , яким чином гетьман утілював у життя свій задум .
Хоча в XVII ст . рішення покинути чи повалити суверена приймалося в Європі досить часто , воно ніколи не було легким . Здебільшого його приймали найперші серед знаті , люди , яким доводилося багато втрачати — королівську прихильність , величезні статки , блискучу кар ’ єру , а часто й власне
31