пам’яті Богдана Хмельницького, який за допомогою... короля,
Його Милості шведського, Карла Десятого... визволив з по
льського підданства військо Запорозьке і народ уярмлений і
пригноблений малоросійський» 31. Але цей прецедент не був,
звичайно, головною підставою прагнути безпосередніх кон
тактів із Карлом XII. З огляду на панівне політичне й військо
ве становище шведів, порозуміння з ними напевно мало б
більше ваги, ніж із їхнім польським протеже. До того ж,
усупереч обіцянкам короля та взаємним запевненням, і Ле-
щинський, і Мазепа не повністю довіряли один одному. В цій
ситуації схвалення Карлом XII угоди гетьмана з польським
королем значно збільшило б імовірність того, що ця угода
виконуватиметься. На початку контактів.із Карлом XII Мазе
па бачив його роль передусім як гаранта порозуміння, що його
гетьман досяг із Лещинським.
Спочатку Карл XII не виказував великого інтересу до того,
щоб стати таким гарантом, і навіть до налагодження зв’язків
з українським гетьманом. Монарша солідарність утримувала
молодого короля від зносин із васалом-дворушником. Але
після того, як Лещинський уклав із гетьманом угоду, а шведи
зіткнулися на півночі з великими труднощами, Карл XII
поставився до Мазепиних пропозицій прихильніше.
Український історик Олександр Оглоблин запропонував
досить оригінальне пояснення зростання інтересу шведів до
Мазепи . Плани Карла XII полягали в тому, щоб позбавити
трону Петра І, як це вже зроблено 1706 р. з Августом II. Аби
домогтися' цього, шведський король потребував підтримки
(старої московської аристократії, відомої критичним ставлен
ням до Петрового правління. Мазепа, пише Оглоблин, мав
тісні зв’язки з цією аристократією, зокрема з боярином і
фельдмаршалом Борисом Петровичем Шереметьєвим. Як уже
згадувалося, саме він попередив гетьмана про махінації Мен-
шикова та плани Петра І провести в Україні реформи. Співчу
ваючи Мазепі, Шереметьев якось зауважив: «Ми самі багато
терпимо [від царя та Меншикова], але змушені мовчати» 33.
Можливо, саме ці настрої серед російських бояр спонукали
прусського посла в Москві зазначити у своєму донесенні
в січні 1709 р., що цар «після несподіваного відступництва
Мазепи почав сумніватись у вірності мало не всіх своїх бояр і
князів» 34.
Ще однією ланкою зв’язку гетьмана з традиціоналістськи-
ми критиками царя була його близька дружба з українськими
церковниками, що посідали високі пости в Московщині, зокре
ма, митрополитом Ростовським Дмитром Тупталом, митропо
литом Рязанським Стефаном Яворським й особливо з митро-
йОлйтом Київським Йоасафом Кроковським, заарештованим
29