перейшов до ворога, «щоб відійти нам від Росії і бути під
Мазепиним управлінням, від усіх монархів вільним»25.
Петро І, а згодом і російські історики, щоб довести суто
егоїстичні мотиви Мазепиного розриву з царем, наголошува
ли, буцімто гетьман планував створити окреме князівство.
Деякі українські історики також схилялися до думки, що
метою Мазепи було створення окремого українського князів
ства, але їхнє тлумачення цього сепаратизму було зовсім
іншим. Вони вбачали в цьому гетьманів патріотизм і бажання
створити незалежну українську державу2®.
,, і
Більш поширене інше тлумачення, згідно з яким Мазепа
мав здобути князівський титул, а Україна стала б третьою
й рівноправною частиною польсько-литовської Речі Посполи
тої 27. Є чимало переконливих аргументів на користь цього
тлумачення: таке розв’язання проблеми врегулювало б польсь
ко-українські стосунки на користь обох сторін і не зачепило
б соціально-економічних інтересів старшини; крім того, існу
вав добре знаний прецедент Гадяцької угоди 1658 р.
Щойно про гетьманові зносини з Лещинським стало відо
мо, . більшість сучасників також сприйняли їх як пошуки
спілки України з Річчю Посполитою. Суперечачи власним
твердженням, Петро І також звинувачував Мазепу в бажанні
повернути українців у «польське рабство». Данило Апостол,
один із провідних полковників і активних учасників змови,
який згодом покаявся перед царем, розповідав, що гетьман
«показав нам привілей короля Станіслава... Привілей той
гарантував Україні вольності, як у Короні Польській та
Великому Князівстві Литовському... Мазепі висловлено подя
ку за відгук той, який він писав до [польського] короля,
піддаючи Україну під її владу, і всяких прав і вольностей,
яких тільки могли б потребувати Україна і все Військо Запо
розьке, нічого не відмовити обіцяно»28. Універсали щодо
цього Лещинський таємно послав Мазепі 1707 р. для розгляду
й розповсюдження в слушну годину 29. Це також спонукало
полковників, на той час уже почасти поінформованих про
переговори, зустрітися в Києві й таємно вивчити копію Га
дяцької угоди, яку вони одержали з Печерської бібліотеки 30.
Чи уклав .Мазепа (або Лещинський), як твердять деякі
історики, цю угоду з суто тактичних міркувань, не маючи
наміру дотримуватися її по війні, ми ніколи не дізна ємося.
Скажемо лише, що на той момент угода такого типу відпо
відала потребам обох сторін.
Порозуміння зі Станіславом проклало шлях Мазепиним
контактам і з Карлом XII. У виданій після Полтавської битви
відозві бажання гетьмана приєднатися до шведів описано як
точне й пряме наслідування дій «хороброго гетьмана, славної
28