і хист, аби пройти неушкодженим поміж цими, як він часто
казав, « Сціллою та Харібдою ».
Очевидно, схожими були й думки Лещинського, оскільки саме він виявив ініціативу в установленні таємних зв’ язків із гетьманом. Який то був би здобуток для маріонеткового короля, коли б йому вдалося перетягти Мазепу на шведський бік! Восени 1705 р., коли гетьман стояв зі своїм військом у Замості, Лещинський послав до нього польського священика Францішека Польського з таємними пропозиціями 20. Гетьман
допитав його наодинці, а. тоді заарештував і передав російському командувачеві. На доказ своєї незмінної лояльності Мазепа послав ті пропозиції цареві. Тоді він іще ііе зазнавав такого відчаю, щоб клювати на першу-ліпшу наживку.
За рік по тому Лещинський зробив нову спробу, цього разу
з більшим успіхом. Скориставшись умілим посередництвом княгині Анни Дольської, однієї з типових для тієї доби високородних інтриганок, польському королеві вдалося залучити гетьмана до обговорення конкретних пропозицій 21. Ця раптова зміна була великою мірою зумовлена успішним просу- » ванням шведських військ, яке змушувало гетьмана розглядати можливість перемоги шведів дедалі поважніше. Сам Мазепа згодом пояснював близькому товаришеві, що він зважився на цей перший крок задля того, щоб Карл XII і Лещинський, « бачачи мою до себе прихильність, по-ворожому з нами не чинили і вогнем і мечем бідної України не спустошували » 22. Хоча в той час Мазепа ще діяв сам, не розкриваючи своїх планів, він обережно випробовував старшину щодо можливості порозуміння з « супротивною стороною ». Майже всі головні урядовці цю ідею підтримали. Підбадьорений, але все ще тримаючи в таємниці від провідних діячів старшини свої контакти з Лещинським, Мазепа почав обговорювати з поляками умови, на яких він міг би перейти на їхній бік.
Оскільки переговори велися у великій таємниці й тому жодних документальних свідчень їхнього перебігу не залишилося, історикам довелося розшукувати розрізнені тогочасні матеріали, щоб з’ ясувати позицію Мазепи в тому торзі. Від самого початку питання щодо планів, які виношував Мазепа, було сповнене суперечностей. Деякі сучасники твердили, що метою гетьмана було створення окремого українського князівства. Звертаючись до своїх офіцерів перед Полтавською битвою, Петро І заявив, що Карл XII і Лещинський прагнуть « відторгнути від Росії малоросійські народи та зробити князівство окремо під владою... Мазепи » 23. Схожі твердження зустрічаються і в офіційному російському щоденнику подій 1708— 1709 р р. 24 А один із Мазепиних полковників, Гнат Галаган, який лишився вірним цареві, згадував, що гетьман
27