Договірна домовленість була актом взаємного зобов’язан
ня. Васал обіцяв своєму володареві покору, службу й вірність
в обмін на захист і пошанування привілеїв васала й традицій
його країни. Якщо васал мав підстави вважати, що його
володар порушує свої зобов’язання, він мав право (знамените
jus resistendi) виступити проти нього на захист своїх інтере
сів. Отже, теоретично володар, як і васал, міг бути винен
у невірності. По всій Європі наріжним каменем договірного
принципу був законний і моральний авторитет — звичай.'
Німецьке Schwabenspiegel, одне з первісних джерел звичає
вого права в Середньо-Східній Європі, д