в змові з метою позбавити його булави. До того ж він vna*#»
принизливим для себе служити під проводом такого неблаго
родного парвеню 8.
Але особливо пригнічували козаків, передовсім старшину,
чутки про плани Петра І реорганізувати їхні частини. Надзви
чайно стурбований Горленко повідомляв Мазепу про свої
підозри стосовно того, що цар має намір послати українських
вояків до Пруссії на драгунський вишкіл. Інший гетьманів
урядовець заявляв, що бачив відповідний указ царя й що лише;
воєнні потреби привели до його скасування 9. Щоб зрозумі
ти чутливість старшини в цьому питанні, треба згадати, що
військова організація козаків відповідала їхньому соціально-
економічному статусові, і її зміна, на думку старшини, означа
ла зміну цього статусу.
Випадок, який, здавалося, потвердив страхи козацької
еліти, стався під час приїзду царя до Києва 1706 р. Добряче
шпивши, Меншиков бовкнув Мазепі (маючи на увазі старши
ну, багато хто з якої почув ті слова): «Час нині за тих ворогів
узятися» 10. Пізніше, вже ввійшовши в зв’язок зі шведами й
маючи на меті запалити старшину, гетьман розповів своєму
оточенню, що як повірник царя він чув такі зауваження дуже
часто. Він додав також, що цар та його міністри хочуть
«старшину всю вибрати, міста під свою область забрати і
воєвод чи губернаторів у них поставити; а якби [ми] спроти
вилися, за Волгу перегнати й своїми людьми обсадити Укра
їну» п. Якось після такої розмови один із полковників у роз
пачі закричав гетьманові: «...Як ми за душу Хмельницького
завжди Бога молимо й ім’я його благословляємо [за те], що
Україну від іга лядського визволив, так навпаки і ми й діти
наші довіку душу і кості твої проклинатимемо, якщо за
гетьманства свого по смерті своїй ти залишиш нас у такому
рабстві!» 12
Хоча це зауваження припадає на час, коли Мазепа та
старшина були вже близькі до того, щоб пристати до шведів,
юно добре показує, який вплив мали воєнні зусилля царя на
українську козацьку еліту.
Попри знаки прихильності — за рекомендацією Петра І
гетьман був удостоєний звання князя Священної Римської
імперії й нагороджений хрестом св. Андрія — Мазепа теж
відчував ненадійність свого становища. Протягом 1705—
1708 рр. спостерігалися виразні ознаки того, що цар хоче
«підвищити» його з гетьманства 13. Ходили небезпідставні чут
ки, що Пет][ю І, аби принадити до себе на службу герцога
Мальборо, пропонував зробити його князем Українським 14.
А князь Борис Шереметьев, який н алежав до старої боярської
аристократії й був особистим другом гетьмана, застерігав
його, що амбітний Меншиков «риє яму» під Мазепою, сподіваг
24