трохи житла та хліба змушені були спалити , то з крайньої потреби , аби воно ворогові на харч не дісталося й аби він мусив через те без житла та їжі гинути » 4 .
Визнаючи , що українці страждають од російського війська , яке рухається через їхню країну , Петро І далі зауважує , що « в такій нині з ворогом нашим , королем шведським , воєнній пригоді , без цього зовсім неможливо обійтися , й тому належить вам , задля загального добра держави ( для якого ми й персони своєї , приймаючи всілякі труднощі , не шкодуємо ), те витерпіти » 5 .
До селянських невдоволень в Україні додавалися невдоволення козаків у поході . Козакам війна принесла низку болісних новацій . Тепер вони воювали не поряд із домом і не
з традиційними ворогами — поляками , татарами чи турками ,— а з модерними шведськими арміями в далеких землях Лівонії , Литви чи центральної Польщі , до того ж власним
коштом . Під час цих походів стало ясно , що козаки вже не можуть змагатися з регулярними європейськими полками .
Петрові німецькі та російські командувачі до них і ставилися відповідно : козаків використовувано як допоміжну силу , а дуже часто — просто як гарматне м ’ ясо . Це не додавало козакам гордості , а ще менше — шансів вижити . Рік за роком їхні
полки поверталися з півночі , втративши вбитими й пораненими 50 , 60 чи навіть 70 відсотків вояків6 .
Моральний стан козакій ще більше погіршився 1705 р ., коли Петро І , аби скоординувати зусилля своїх військ , призначив у козацькі частини російських і німецьких командирів . Зневажаючи це , як вони гадали , другосортне військо , новопризначені офіцери поводилися , на думку їхніх українських підлеглих , надміру жорстоко й зарозуміло . Крім того , коли козаки поверталися з походу , їх часто посилали будувати , під
прискіпливим наглядом росіцн , фортифікаційні споруди , такі , як Печорська фортеця в Києві . Зі свого боку , командири й наглядачі часто скаржилися цареві на ненадійність козаків і брак у них дисципліни . В кожному разі війна неабияк посилила тертя між українцями та росіянами .
Навіть найвище козацьке керівництво не було захищене від кривд і образ . 1705 р .. російські солдати причепилися до Дмитра Горленка , наказного гетьмана козацьких сил у Литві , стягли його з коня й замалим не побили , а коня зреквізували для потреб поштової служби 7 . Сам Мазепа виявив , що фаворит царя Олександр Меншиков постійно використовував наймане військо , якому платив гетьман , і жодного разу не потурбувався сповістити його про це . В одному з походів цар поставив гетьмана під комайдування Меншикова . Мазепу це особливо роздратувало , бо він підозрював царевого фаворита
23