більше), а й проти Данії, Саксонії та Речі Посполитої. Для
Петра І змагатися зі шведами означало наслідувати їх. Треба було реорганізувати не тільки армію, а й суспільство, що її підтримувало. Для царевих підданих це зробить війну подвійно болючою: її потреби й тривалість повністю виснажать їх, а докорінні реформи зіб’ ють із пантелику й позбавлять відчуття безпеки.
УКРАЇНСЬКІ НЕВДОВОЛЕННЯ
В Україні подвійний тягар війни викликав особливе обурення. Проти інших царевих земель на неї лягла непропорційно висока частка людських і матеріальних витрат.( Україна, населення якої становило 1,1 млн, послала на поле бою 40 тис. чоловік, тим часом як Росія з населенням 13,5 млн мала 1700 р. 112-тисячне військо 1). Але ще зловіснішими були для українців чутки про майбутні зміни, що супроводжували воєнне напруження сил. Досвід минулого свідчив, що кожного разу, коли царі говорили про зміни, страждали права
й привілеї Війська Запорізького. Скажімо, при затвердженні кожного новообраного гетьмана первісну угоду 1654 р. змінювано на користь Москви 2. Боячись за свої права, Мазепа та
козацька старшина були сповнені рішучості обстоювати статус-кво за будь-яку ціну. ч
Пов’ язані з війною скарги посипалися з усіх прошарків українського суспільства. Селяни й міщани найчастіше протестували проти поведінки російського війська в їхніх селах і містах. Протягом 1705— 1708 рр. і до гетьмана, й до царя йшов безперервний потік скарг на те, що російські офіцери дозволяють своїм людям ображати й бити українців, гвалтувати їхніх жінок і дочок, руйнувати їхні хати, забирати худобу, а подекуди й убивати їх. « Звідусюди,— писав Мазепа до Москви,— до мене доходять скарги на сваволю великоросійських вояків » 3.
Стривожений цим становищем, Петро І наказав своїм командувачам в Україні призначити спеціальних офіцерів, що матимуть право застосовувати смертну кару, щоб запобігти такій поведінці царевого війська. Але ситуація ще погіршилася, коли 1708 р. росіяни почали, відступаючи перед шведами, вдаватися до тактики « спаленої землі ». Восени 1708 р. Петро І змушений був, щоб заспокоїти українців, видати цілу низку указів. В одному з них зазначалося: « Ми військам своїм великоросійським під страхом смертної кари заборонили малоросійському народові чинити грабунок і кривду, за що деяких свавільних негідників уже страчено під Почепом. А якщо
22