Мазепинці Mazepyntsi_Ukrainskyi_separatyzm_na_pochatku_XVIII | Page 22

гетьмана та його службовців і милостиво дозволив їм по­ вернутися на батьківщину. Це був початок тісних політичних і особистих стосунків — аж до 1708 р. Пізніше, в 1690-ті роки, коли цар почав наступ на татар і турків на чорноморському узбережжі й дуже потребував допомоги українських козаків, Мазепа виявив неабияку по­ служливість. Рік за роком він особисто водив козацькі полки на Дике- Поле. За наказом Петра він опікувався важким будівництвом низки протитатарських фортець уздовж Дніп­ ра; Під час походу на Азов у 1695— 1697 рр. українські козаки, особливо запорожці, виявилися просто безцінними. Саме запорожці, визнані майстри війни проти татар і турків, розпочали останній відчайдушний наступ, що приніс оста­ точну перемогу під Азовом. Крім того, Мазепа постійно давав своєму володареві проникливі поради щодо зносин із поляка­ ми й турками. Цар надзвичайно щедро винагороджував його за служоу. Мазепа одержав величезні наділи земель в Україні й навіть у Росії. 1702 р. він став другою після кня­ зя О. Д. Меншикова особою, удостоєною щойно запровадже­ ного ордена св. Андрія. Що важливіше, цар уперто ігнорував звинувачення, що надходили від численних Мазепиних ворогів в Україні (старшина із сарказмом зауважувала, що цар «не повірив би й янголові, коли б той доніс про зловживання гетьмана») 30. Вважаючи один одного особистими друзями, літній гетьман і молодий цар постійно обмінювалися пода­ рунками: перший часто посилав до Москви чудові вина, а другий відповідав свіжою рибою з півночі. Отож, коли 1700 р. почалася Північна війна, стосунки між Мазепою й Петром були найкращі з тих, що будь-коли бували між гетьманом і царем. СПОКУСА ОПОРУ Далекосяжні реформи Петра І не випадково збіглися з першою в новітній історії Росії війною. Велика Північна війна, а точніше, поразки росіян на її початку, прискорили ці реформи. Маючи передову, як на той час, техніку, добре вишколених вояків і відмінні постачальні служби, шведське військо було одним із найефективніших у Європі. Проте лише мобілізація та об’єднання всіх ресурсів і зусиль двомільйонно- го шведського народу дозволили його арміям почати війну не тільки проти Росії (що мала населення десь ушестеро 21