вдома, прості козаки здійняли заколот і вбили деяких своїх
командирів. Це поставило генеральну старшину в небезпечне
становище: маючи проти себе повсталий люд, вони звернулися
по підтримку до Голіцина, але російський командувач по
годжувався надати її тільки на певних умовах. Однією з цих
умов було обрання Мазепи на гетьмана. Так 25 липня на
поспіхом скликаній і малолюдній раді Мазепа був обраний
гетьманом.
Одначе Голіцин цим не задовольнився й зажадав перегляд
ду традиційних домовленостей, що грунтувалися на Пере
яславській угоді. Як і слід було сподіватися, так звані «Коло-
мацькі статті», що їх мусили прийняти Мазепа та генеральна
старшина, ще більше обмежували автономію України. Не
одноразові прохання українців зберегти первісне право на
зносини з сусідніми монархами категорично відкинуто.
Російські залоги в Україні мали бути збільшені, а гетьман і
генеральна старшина зобов’язувалися «дбати про об’єднання
малоросійського народу з великоросійським через шлюб та
іншими способами... і привести їх у тісну, нерозривну згоду...
так щоб ніхто не смів сказати, що Малоросія була під владою
гетьмана... [але щоб] усі в унісон сказали, що гетьман і
старшина, і малоросійський та великоросійський народи пере
бувають під самодержавною владою Його Царської Велич
ності» 28. Так на умовах, що суперечили автономії українсь
ких земель, Мазепа став гетьманом України.
Ступінь відшліфованості політичних інстинктів нового ге
тьмана засвідчив не лише спосіб, яким він здобув собі посаду,
але й виявлена ним надалі здатність утримувати її.
Після другого невдалого походу Голіцина на Крим
1689 р. Мазепа з пишним почтом із 307 чоловік прибув до
Москви, щоб засвідчити свою поваїу цариці Софії та її впли
вовому фаворитові. Але, перебуваючи в столиці, Мазепа став
свідком того, як Петро І відібрав у цариці та Голіцина владу.
Гетьман мав би, як це завжди бувадо в таких випадках,
піти слідом за своїм патроном. Та й справді, старшина,, що
супроводжувала Мазепу, вже почала міркувати про можливо
го наступника. Можна собі уявити гетьманову напруженість,
коли 10 серпня його викликано на першу аудієнцію до Пет
ра І 29. Проте, на великий Мазепин подив і втіху, цар почав
із того, що похйалив службу козаків під час кримських по
ходів. Скориставшись із такого вступу, гетьман у відповідь
цаголосив на труднощах свого уряду, на помилках Голіцина
й на власній відданості новому цареві., Вдоволений Мазепинит.
мй словами та манерою поведінки, Петро щедро обдарував
20