26 Граф Карл Піпер був одним із найближчих сподвижників Карла XII і членом його кабінету. Під Полтавою росіяни захопили його в полон.
27 Канцеляриста Данила Болботу Мазепа часто використовував для делікатних дипломатичних місій. Приміром, 1707 р. він їздив із таємною місією до Криму, а 1708 р. зустрічався в Очакові з турками.
ДОДАТОК Б
1 Ц ей документ був опублікований латинською мовою( Переписка. С. 44— 47). Його оригінальний заголовок такий: « Головні пункти для переговорів про договір із ханом та Кримдькою державою ». 19 січня 1711 р. Лагерберг повідомляв Карла XII, що делегація українських козаків зустрілася з татарами, щоб обговорити умови договору, і що ці настанови містять 24 пункти, а не 23, як у даній версії( Див.: Sven Lagerbergs Dagbok. S. 40.>.
2 Точний текст договору, що його Хмельницький уклав із кримськими татарами в лютому— березні 1648 р., невідомий. Але принаймні деякі його пункти можна вивести з Puncta Compendiosa, в яких договір Хмельницького згадано як зразок. Див. також: Г ру ш евський М. Історія України-Руси. Т. VIII. С. 169; С м ирнов В. Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты... Т. І. С. 539.
3 Про українську колонізацію Слобожанщини див.: Багалий Д. И. Очерки из истории колонизации...
4 Повна назва Pacta Conventa така: « Договір між Кримською державою та Запорозьким Військом і народом Малоросії, укладений для вічної дружби, братерства та нерозривного військового союзу.( Укладений біля Кайра [ брід у пониззі Дніпра ] року від нашого спасіння 1711-го, січня 23-го)». Є дві опубліковані копії цього договору. Одну, з якої зроблено цей переклад, див.: Переписка. С. 47— 50; другу вміщено в: Сборник. С. 87— 90. Примірники цього документа є також в архівах французького міністерства закордонних справ. Один із них надіслано до міністерства невдовзі після укладення договору( див.: ААЕ. Cor. Pol. Turquie. Vdl. 51. Feufl. 19). Інші примірники вручив Григор Орлик 1731( ААЕ. Cor. Pol. Pologne. Vol. 180. Feuil. 392) та 1740 р.( ААЕ. Cor. Pol. Turquie. Vol. 107. Feuil. 136). Копія договору є також серед паперів Григора Орлика в Дентевілі.
5 Ці імена подано так, як вони з’ явилися в « Переписке...».
ДОДАТОК В
1 Повна назва цього документа: « Настанови для високоповажних Дмитра Г орленка, прилуцького полковника, Клима Довгополого, генерального судді, Івана Максимовича, генерального писаря, Григора Герцика, генерального осавула— надзвичайних посланців Війська Запорозького до Найяснішої Порти бттоманської у справі визволення нашої вітчизни, Малоросії, з обох боків Дніпра, від жахливого московського ярма, [ які діють ] від імені славного гетьмана Пилипа Орлика й усього Війська Запорізького разом із високоповажним Костянтином Гордієнком, кошовим отаманом Війська Запорозького Низового та всього руського народу.( Дані в містечку Баба, року Нашого Господа 1711-го, 3 листопада)». Єдину повну версію цього документа див.: Переписка. С. 61— 66. З цієї публікації і зроблено даний переклад. Скорочений варіант( у французькому перекладі) Григор Орлик подав 1740 р. французькому урядові( ААЕ. Cor. P o l.‘ Turquie. Vol. 107. Feuil. 133).
2 У документах, писаних українською чи російсько > мовами, Орлик звичайно вживав термін « Малоросія », а в латиномовних— « Україна ». 3 Пор.: Кост омаров Н. С. 610. 4 Турки не надавали великого значення цьому питанню. В заяві великого візира московським посланцям зазначалося, що « ця справа [ заарештованих і
223