36 К рупницъкий Б. С. 168; Konopczyhski W. Polska a Szwecja... S. 145. 37 С оловьев С. T. X. C. 451. 38 Vandal A. Une ambassade francaise... P. 313. 39 Уже 1738 p. обидва Орлики відновили контакти зі шведами. Григор близько співпрацював із таємним шведським посланцем до Порти майором Сінклером, якого влітку 1738 р. на зворотному шляху до Стокгольма вбили російські агенти. Детальний звіт про цю подію Григор зробив у документі під назвою « Relation de tout се qui s’ est passe a l’ ocasion de l’ infame assassinat du Baron de Sinclair »( архів у Дентевілі). Російські агенти планували вчинити так само із молодим Орликом та Ракоці( Див.: K on opczyn ski W. Polska а Szwecja... S. 146. С оловьев С. Т. X С. 623). Австрійський уряд також мав намір схопити і знищити Ракоці та Орликів( старшого й молодшого). 7 січня 1739 р. він видав « Rundschreiben an die Landes-Chefs in Bohmen, Maren und Schlesien, die Entdeckung und Verhatung des Rakoczy und eines gewissen Orlik betreffend ». Він звинувачував « der Beruhmte Orlik, von geburthein Cosack » у намірі « denen Turken zum unchrist und unwurdigen Werkzeug... zudienen ». Тут ідеться про молодого Орлика( К очубин ський А, Граф А. И. Остерман... С XXXVI). Новий французький посол у Константинополі Кастеллан 13 грудня 1741р. повідомляв( H urm uzaki Е- Documente privitore la Istoria Romanilor. Suppl. 1. Vol. 1. Doc. DCCCXXIII. P. 567), що « Monsieur Orlick avait promis aux suedois son concours contre les Moscovites ».
40 Кастеллан— Міністерству закордонних справ, 7 червня 1742 p.// Ibid. Doc. DCCCXXVII. P. 569. Кастеллан також зазначав, що молдавський господар Маурокордато наказав відіслати Орликові папери до Порти. Детальніше про останні роки Орликового життя див.: Крупницъкий Б. С. 170 і наступні.
ДОДАТОК А
1 Велике Орликове послання Яворському— найповніший звіт про події, що привели до Мазепиного відступництва. У цьому сповненому подробиць листі простежено еволюцію гетьманових планів од зародження до кульмінації. Одначе є в ньому й певний ухил, який відбиває обставини його написання. У липні 1721 р. Орлик, який незадовго перед тим прибув до Польщі, був дуже зневірений у майбутньому своєму та своєї справи. Не бачачи іншої ради, він зробив одну зі своїх періодичних спроб дістати прощення у царя. Як і слід було сподіватися, Орлик звернувся по допомогу до свого давнього благодійника Стефана Яворського, на той час митрополита Рязанського( раніше той допомагав кільком мазепинцям, що повернулися). 12 липня Орлик завершив свого листа, на писання якого, як зазначав він у щоденнику, « пішло дуж е багато часу ». Адресуючи свого листа Яворському, Орлик розраховував, що читатиме його й сам Петро І. У листі Орлик « зізнавався » у всьому, що знав( чи твердив, буцімто знає) про Мазепину змову. А що метою листа було дістати амністію, то Орлик применшував власну роль у тій змові, зображуючи себе лише як Мазепине знаряддя, й навіть твердив, нібито намагався перешкодити планам свого гетьмана. В кожному разі Орлик прагнув довести, що він відігравав у змові незначну роль, і покласти тягар вини за події 1708 р. на покійного Мазепу. Однак попри цей ухил Орликів лист надзвичайно важливий для розуміння подій та осіб, які визначали долю України протягом вирішальних років царювання Петра І.
Лист був опублікований у місячнику « Основа »( 1862. № 10. С. 1 ^ 2 8), що його видавали в Петербурзі колишні члени Кирило-Мефодіївського братства( мабуть, до друку його підготував Микола Костомаров). Як твердить Соловйов( т. VIII. С. 314), оригінал Орликового листа можна знайти в: ЦГАДА. Ф. 6. Д. 153. Л. 1— 86. 2 Таємні інструкції Вольського див.: Источники. С. 50— 51. 3 Кочубей повідомляв Петра І про таємні контакти між гетьманом і княгинею Дольською( Див.: Источники. С. 98). Детальніше про стосунки
^221