війська та залоги й очистивши всі фортеці. Наші офіцери, урядовці та інші особи, незалежно від звання й походження, які були захоплені, заарештовані чи заслані до Сибіру та інших віддалених місць Московської держави, мають усі бути повернені до нашої вітчизни заради їхнього блага й добробуту, і їм повинно бути дозволено вільно селитися разом із нами в Україні. Надто ж мають бути звільнені посланці з Січі, схоплені в Лебедині, а також запорожці, що були раніше найняті на військову службу в Петербурзі і згодом заарештовані й заслані групами— одні до Сівська, інші до Вільна, де вони терплять нужду й голод3.
IV
Не лише вищезгадані люди, хоч би якого походження вони були, запроторені на заслання та до в’ язниць [ мають бути звільнені ], але й жінки та діти генеральної старшини, полковників, сотників, рядових козаків, а також прості люди, яких вони взяли [ якщо тільки москалі послухають вимог Високої Порти!], унаслідок програної війни, з їхніх домівок і привезли під арештом до Глухова, бажаючи за допомогою цих дій підкорити заляканих мешканців України своїй владі. Тому їх [ полонених ], без родин, негайно відпроваджено з їхніми [ московськими ] підрозділами до їхніх земель4.
V
Шановний кошовий отаман і шановні посланці повинні не пропустити жодної нагоди здобути підтримку Високої Порти в забезпеченні гарантій того, що москаль, забравши свої залоги з України, не знищить фортець, а утримуватиме їх у стані, в якому їх збудували й тримали до сьогодні. Після того, як залоги будуть виведені з фортець, вони мають перейти до нас. Він [ москаль ] не повинен гнобити українців, гвалтуючи, грабуючи чи захоплюючи в полон, брати їх у рабство, чи то явно, чи таємно. Міста не повинні знелюднюватися у той чи інший спосіб, а в їхніх мешканців не повинні відбиратися майно та харчі. Взагалі, він [ москаль ] не повинен чинити будь-якої шкоди, здирств, прикрощів, гніту чи збитків. Хай він натомість виведе свої залоги згідно з усталеним порядком і нехай буде також установлена точна дата, коли Україна має бути повністю очищена від московського війська.
, VI
Наші кордони, що відділяють Україну від Москви та Польщі, а також статті, що їх захищають, усім відомі. Шановний кошовий отаман і шановні посланці мають простежити у Високій Порті, щоб вони [ кордони ] були гарантовані спе
192