кій Оттоманській Порті за особливе співчуття, яке вона — на
її вічну хвалу — виказувала сусідньому народові Малоросії,
що стогнав під жахливим ярмом* московського панування
в той час, коли її [Порти] переможні армії змусили Москву
просити шфу. У тому договорі [Порта] також зажадала, щоб
московський цар очистив і звільнив од свого жахливого
рабства Малоросію чи Україну з обох боків Дніпра, яка
завжди була вільна й ніколи не визнавала його влади. Водно
час кошовий отаман і надзвичайні посли мають уклінно
просити, від імені Славного Гетьмана, всього Війська й усієї
України, прихильності й ласки, щоби вона [Порта] знову
уклала договір із Москвою, який заслуговуватиме безсмертної
хвали й узгоджуватиметься з милостивою декларацією, яку
дано нам на письмі. [У цьому договорі] повинно бути визнано
як обов’язкове, щоб Москва назавжди зреклася України
з обох боків Дніпра та щоб у майбутньому вона ніколи не
заявляла жодних прав панувати над нею. Вона [Москва] має
дозволити Україні бути вільною і залишити її владі та армії
Славного Гетьмана Пилипа Орлика та його наступників і
всьому Війську, яке, згідно з давніми договорами й новим,
укладеним із Кримським Ханом цього року і потвердженим
нашйми надзвичайними послами, постійно й непорушно
з’єднане [з Кримським ханством] у невмирущій дружбі та
братерстві проти' їхніх спільних ворогів і [Україна також
з ’єднана] з Оттоманською Портою внаслідок її почуття неви
мовної вдячності за своє спасіння.
II
Коли, з Божою милістю й завдяки захистові Високої
Порти та турботі Кримського Хана, москаль звільнить Укра
їну з цього і того боку Дніпра від свого гнітючого полону, тоді
кошовий отаман і надзвичайні посли мають докласти зусиль,
аби був укладений окремий договір, з усією старанністю і
дотриманням умов, між нами та Москвою, і вони мають
найсмиреннішими благаннями умовити Оттоманську Порту
проявити рішучість і ласку й узяти на себе роль посередника і
гаранта [пропонованого договору], з тим щоб у майбутньому
москаль не смів, таємно чи явно, обтяжувати Україну й усе
Військо Запорізьке і щоб Москва не сміла застосовувати
щодо неї свої накази й інструкції, аби Україна, відтепер і
надалі завжди залишалася вільною від гніту.
III
Після того, як москаль буде змушений назавжди відмови
тися від України на підставі недавно укладеного договору
з Високою Оттоманською Портою, він муситиме відступити
з наших земель до своєї держави, [забравши з собою] всі свої
191