союз між Кримською державою та малоросійським народом повинні залишатися непорушними, і мають існувати почуття спільного захисту від усіх ворогів обох держав, взаємна довіра й тверда рішучість досягати згоди стосовно того, чого вони хочуть і чого не хочуть.
IV
Хан і вся Кримська держава під жодним приводом братерства, дружби та військового союзу не можуть ані тепер, ані будь-коли в майбутньому висувати якісь претензії щодо підкорення України, будування фортець чи досягнення будь-якої влади в Україні. Це, безперечно, стосується також Високої Порти.
V
Хан і Кримська держава не можуть перебирати владу над правами й законами України та Запорізького Війська, також не може він( хан) ламати ці закони.
VI
Хан і Кримська держава не можуть закінчити війну з москалями й укласти з ними угоду без договору Гетьмана та Війська Запорізького і доки Славний [ гетьман ] не скине московського ярма. Коли це станеться, він [ хан ] не може замиритися й укласти договір із москалями, не ознайомивши й не діставши попередньої згоди Гетьмана та Війська Запорізького, навіть якщо умови [ договору ] будуть для нього вигідні.
VII
Після скинення московського ярма, якщо в мирний час в Україні виникнуть внутрішні заворушення, спричинені московським впливом, і якщо Гетьман не зможе їх придушити, то Хан і Кримська держава повинні, на перший поклик, присилати допомогу для придушення цих заворушень.
VIII
Доки триватиме ця війна проти спільного ворога, татари не мають права захоплювати в полон невинних мешканців України чи тих, що не чинитимуть опору нашим союзним військам. Вони [ татари ] не можуть спалювати їхні житла й грабувати їх під будь-яким приводом, чи то таємно, чи відкрито.
IX
Святим церквам не тільки в Україні, а й у московських поселеннях, так званих слободах, татари не можуть завдавати шкоди, ані піддавати спаленню чи оскверненню.
185