складав і направляв гетьманам послання , в яких виражалася монарша воля , передавав царям гетьманські прохання та рапорти . Приказ також посилав царські затвердження результатів козацьких виборів і ухвал козацьких рад . Іншою важливою й непростою частиною обов ’ язків МП було збирання необхідної інформації . Приказ намагався збирати відомості про всі аспекти життя України — у московських посланців , що поверталися звідти , у посаджених там воєвод , у російських та українських купців , членів українських делегацій . Але ці зусилля не завжди давали змогу створити точну картину реального становища на півдні . Згідно з Переяславською угодою , московські чиновники мали доступ лише до кількох українських міст , тим часом як решта країни була для них недоступна . Внаслідок цього в добуванні великої частини інформації вони залежали від українців . А гетьмани зазвичай були дуже перебірливі щодо інформації , яку надсилали до Москви . Через це події в Україні дуже часто заставали Москву зненацька . 2 ) Догляд і забезпечення російських залог . МП відповідав за постачання , поповнення та загальну поведінку російських залог , розміщених у декількох українських містах . Оскільки
між цими залогами та козаками часто виникали конфлікти , одне з найделікатніших і найзабарніших завдань приказу
полягало в тому , щоб їх розсуджувати й пом ’ якшувати . 3 ) « Консульська » діяльність . МП дбав про інтереси російських купців в Україні , видавав дозвіл на подорож між двома країнами , затримував і повертав до Гетьманщини тих українців , які перебували в Росії нелегально , та розв ’ язував суперечки щодо юрисдикції .
На доповнення до МП , українці мали власні засоби , щоб підтримувати зв ’ язки з царем . 1669 р ., після низки бурхливих антиросійських повстань у Гетьманщині , козацька старшина здобула право тримати одного зі своїх членів у Москві як постійного представника . Одним із найважливіших обов ’ язків цього урядовця було передавати цареві скарги щодо свавілля російських залог в Україні . Царський припис указував , що запроваджену посаду має обіймати той , « кого гетьман і старшина й усе військо цього боку Дніпра виберуть , і жити йому вказав великий цар у Москві цілорічно , на особливому влаштованому дворі , і коло > нього чоловікам п ’ яти чи шести , щоб гетьманові про справи й про образи на воєвод і вояків або інші справи в малоросійських місцях писати до вибраного , а вибраний приноситиме ті листи людям із приказу , а вони доноситимуть до великого царя » 17 . ' Таким чином , українці здобули можливість висловлювати невдоволення поведінкою росіян у своїй країні .
15