ти турків у їхній війні з Росією французький посол мав
намагатися стати посередником між ворожими сторонами 38.
Саме до цього він прагнув протягом 1738-го та першої поло
вини 1739 р. Влітку 1739 р. йому нарешті вдалося умовити тур
ків, росіян та австрійців сісти за стіл переговорів. Вершиною
політичної кар’єри Вільнева стало 18 вересня, коли Туреччина,
Росія та Австрія підписали Белградський мир. Французького
посла визнано головним архітектором цього договору.
Так сталося, що найбільший успіх Вільнева по суті поклав
край політичній кар’єрі людини, якій він так прагнув допо
могти. Мир між Росією й Туреччиною зробив Орлика не
потрібним жодній із великих держав Східної Європи. Проте
навіть після багатьох років розбитих надій і розчарувань
колишній гетьман, незважаючи на похилий вік (67 років), не.
хотів припиняти своїх зусиль. Ще до завершення воєнних дій
між Росією і Туреччиною, молодший і старший Орлики
намагалися втягти Швецію у війну на боці Порти39. 2 груд
ня 1739 р. між Швецією й Туреччиною укладено оборонний
союз, однак через вагання шведів він не привів до військово^
го співробітництва. Але навіть після Белградського миру
шведи виказували готовність воювати проти росіян. Тому
протягом 1740—1741 рр. усі сподівання Орлика були
пов’язані з близькою шведсько-російською війною.
Тим часом Порта, більше не потребуючи Орлика, наказала
йому перебратися до Адріаноноля, де він був би позбавлений
змоги створювати для неї ускладнення на міжнародній арені,
Думка про те, що він буде інтернований в Адріанополі, як
раніше у Салоніках, жахала колишнього гетьмана. Він просив
дозволу поїхати до Ясс, де, як він сподівався, знайомство
з господарем дозволило б йому з’єднатися зі своєю родиною,
якої він не бачив понад двадцять років. Порта наполягала на
Адріанополі й учинила тиск на обтяженого боргами емігранта,
позбавивши його фінансової підтримки. Лише з великими
труднощами, завдяки втручанню шведських резидентів у Кон
стантинополі, Орлик дістав дозвіл поїхати до Ясс. Але це не
могло компенсувати розчарування, яке пережив колишній
гетьман, довідавшись про те, що шведсько-російська війна
1741 р. закінчилася поразкою шведів. Втративши останні,
надії, хворий, без сподвижників і майже зовсім без грошей,
Орлик провів останні місяці свого життя при дворі Ніколає
Маурокордато в Яссах. 7 червня 1742 р. французький посол
у Константинополі Кастеллан повідомив, що «М. Orlick est
mort...» 40
152