які мали завдати, росіянам удару у відповідь і захопити; Київ. Цей план, одначе, не було здійснено через вторгнен-: ня російських військ під командуванням графа Б. К. Мініха до Криму.
Турки хотіли використати Орлика не тільки на східному фронті, а й на заході, проти австрійців. На кінець 1737 р. планувався наступ турецьких військ проти союзників росіян— Габсбургов. Аби використати протигабсбурзькі настрої серед угорців, Порта вирішила вдатися до послуг Йожефа Ракоці( 1 / 00— 1738), сина недавно померлого Ференца Ракоці( 1676— 1735), як раніше, до переходу запорожців під російську владу, вона розраховувала в Україні на Орлика. Оскільки колишній гетьман тепер уже не міг провести чвідтяжну акцію проти росіян, турки, очевидно, розраховували, що Ракоці-молодший може скористатися з його досвіду та порад, виконуючи подібне завдання проти австрійців. У лютому
1738 р. великий візир наказав Орликові їхати з Бендер до Відіна, де він мав стати офіційним дорадником Ракоці-молодшого28.
Але Орлика це призначення роздратувало. Він уважав принизливим для себе служити « угорському вождеві », в якому
він убачав рівного собі, але аж ніяк не вищого 29. Крім того, його пригнічувало, що Порта вирішила зосередитися на
угорській проблемі й нехтує Україною. Коли наприкінці лютого 1738 р. великий візир Єген Мехмет-паша( 1737— 1739) також прибув до Відіна, Орлик в особистій розмові з ним висловив своє невдоволення: « Мені завдає неабияких страждань призначення мене дорадником до князя Ракоці, яке не є ані обгрунтованим, ані сумісним із моїм рангом. Порта завжди вважала мене провідником нації( chef d’ une nation), і як такий я мав законні претензії щодо Росії. Не в моїх інтересах, які спільні з інтересами Порти, щоб мене тримали далеко від України, де моя присутність за нинішніх обставин конче потрібна » 30.
Очевидно, великий візир виявив пильний інтерес до того, що розповідав йому колишній гетьман. Він докладно розпитував його про стан справ в Україні, чисельність населення в різних містах і селах, особливо ж про політичні нахили « козацької нації » 31. Це відновлення інтересу Туреччини до українських справ було, найімовірніше, результатом тиску
з боку Франції, викликаного, в свою чергу, постійною агітацією Григора Орлика при французькому дворі. Всього за кілька місяців до зустрічі його батька з великим візирем, 10 жовтня 1737 р., Григор надіслав Флері великий меморандум, у якому закликав французький уряд звернути увагу турків на важливе значення України у воєнних зусиллях Пор-
150