одним із найбільших землевласників країни. Коли колегія
запровадила свої податки, царевому фаворитові було завдано
відчутного удару. За царювання Петра І він утримувався від
протиборства з Вельяміновим та його урядовцями, але нев
довзі по смерті царя між Меншиковим і колегією спалахнув
конфлікт з приводу податків8. Доки правила Катерина І,
Вельямінов міг розраховувати на підтримку Петербурга. Але
щойно до влади прийшов Меншиков, доля колегії була вирі
шена. Один із перших указів ради, виданий менш як за
тиждень після смерті імператриці, забороняв росіянам набува
ти землі в Україні, «щоб від того малоросіянам ні найменшої
кривди не було завдано» . Вочевидь, Меншиков удався до
цього заходу, щоб не пустити до Гетьманщини російських
конкурентів. Тим же указом скасовано податки, що їх наклала
колегія, та подушний податок на утримання російських військ.
16 червня рада ухвалила передати нагляд за українськими
справами від Сенату назад до Колегії закордонних справ.
У липні зміщено Вельямінова. Йому наказано прибути до
Петербурга з усіма звітами колегіїІ0. Ліквідацією колегії
зроблено останній крок до відновлення форм, якщо не змісту,
української автономії.
20 червня 1727 р. рада відрядила до України члена Сенату
Федора Наумова наглядати за обранням нового гетьмана. Не
було сумнівів, хто ним стане. 29 вересня гетьманом обрано
миргородського полковника Данила Апостола, який мав міцні
особисті й комерційні зв’язки з Меншиковим. За два дні дб
того рада видала указ про скасування Малоросійської колегії.
Але людина, яка сприяла здійсненню цих заходів, не
втрималася при владі до часу обрання нового гетьмана.
9 вересня за наказом Петра II Меншикова усунуто з усіх його
посад. Навіть у час падіння дали про себе знати його тісні
зв’язки з Україною. За свідченням польського посла в Пе
тербурзі Лефорта, коли Меншиков зрозумів, що в столиці його
становище безнадійне, він попросив у царя дозволу відбути
в Україну й перебрати гетьманський уряд, але це прохання
було відхилене11. Проте Петро II не скасував зроблених
українцям поступок, і обрання Апостола відбулося. Ці,
здійснені за царювання Петра II примирливі заходи щодо
українців приглушили, певною мірою, їхнє невдоволення ро
сійським правлінням.
ПОВЕРНЕННЯ ЗАПОРОЖЦІВ ПІД ВЛАДУ РОСІЇ
Для Орлика обрання Апостола стало й особистою, й по
літичною невдачею. Він завжди був у поганих стосунках
із колишнім миргородським полковником, якого вважав люди
ною низького походження та надзвичайно пристосовницької
143