що його Хмельницький створив у стосунках із царем . На кожному кроці Хмельницький наполягав на необхідності врахування інтересів України тією мірою , що й інтересів її нового Зверхника . Гадаючи , що прийняття сюзеренітету Росії принесе його країні користь , гетьман ясно давав зрозуміти , що не виключає можливості вибору іншого володаря на випадок , якщо цього не станеться . Найвиразніше ця постава Хмельницького відбилася в його стосунках із королем Швеції Кардом-Густавом .
1656 р ., розгнівавшись , що Олексій Михайлович без участі козаків підписав у Вільні мир із поляками ( старшина відкрито називала цей учинок царя зрадою ), Хмельницький почав вести політику , що була на користь Україні , але нехтувала інтереси царя й навіть шкодила їм . У той час Карл-Густав воював одночасно проти Польщі й Росії . Хмельницький запропонував укласти воєнний союз між шведами й козаками , спрямований проти Польщі . Але незабаром поповзли небезпідставні чутки , що гетьман має намір прийняти зверхність шведського короля й виступити проти росіян . Коли царський посланець прибув , щоб висловити гетьманові невдоволення свого володаря , Хмельницький сердито відповів : « Я від шведського короля ніколи не відстану ! Бо у нас союз і приязнь і згода давня : тому більше шести літ , ще як ми не були в підданстві під царською високою рукою . І шведи люде правдиві , всякий союз і приязнь — на що слово дали — додержують . А царське величество зо мною й всім військом немилосердно поступив : помирившись з поляками , хотів був нас віддати в руки полякам » 14 .
Так само гетьман підтримував тісні контакти з кримськими татарами , хоча ті й спустошували російські землі . І всупереч часто висловлюваному невдоволенню Москви , він енергійно вів переговори з Портою і вважав султана потенційним зверхником 15 . Цими діями Хмельницький не лише подав приклад , як дбати про інтереси України , використовуючи допомогу з-за кордону , а й привернув до українських проблем увагу іноземних держав .
Хоча Хмельницький і був на грані розриву з Москвою , але на цей крок він усе ж не зважився . Його наступники були в цьому сенсі набагато рішучіші . Обурені тим , що цар дедалі більше нехтує Переяславську , угоду , гетьмани один за одним зверталися до інших держав по допомогу й захист од росіян . Укладаючи 1658 р . Гадяцьку угоду , безпосередній наступник Хмельницького , Іван Виговський , сподівався повернути Україну , з такими самими правами , які мали Поль
13